“Сад Гетсиманський” – роман українського письменника Івана Багряного, який було написано у 1948–1950 роки.
“Сад Гетсиманський” аналіз
Роман “Сад Гетсиманський” справив незвичайно сильне враження на читачів і сприйнявся як автобіографічний, оскільки переживання головного героя відтворено з великою психологічно правдивістю.
Тема роману – змалювання радянської репресивної системи, облудного більшовицького правосуддя, яке панує в країні “пролетарської диктатури”. Багряний одним із перших у світовому письменстві, ще до “Архіпелагу ГУЛАГу” (1970) О. Солженіцина, за словами Ю. Шевельова, розповів правду про ленінсько-сталінський терор, майже похований за нелюдських умов радянського режиму. Цей роман стоїть в одному ряді творів на “гулагівську” тематику, а саме: Артура Кестлера “Тьма опівдні”, Віктора Кравченка “Я вибираю Волю”, О. Солженіцина “Архіпелаг ГУЛАГ”. Хоча роман Багряного і є звинувачувальним актом комуністичному режимові в СРСР, проте письменник трактує проблему ширше, виходячи із гуманістичної ідеї перемоги добра над злом, оптимістичної віри в людину.
Головна ідея роману набуває екзистенціального змісту і полягає у вічній трагедії людства в пошуках справжнього прогресу, у його випробуваннях і тернистих шляхах до демократії і гармонії, котрі символізуються такими постатями, як Мученик – Юда – Кат. Такі відвічні ідеали людства, як свобода, демократія, справедливість, гуманізм, зазнали девальвації, хоча революція оголосила їх святинями, несла на своїх прапорах. Що ж призвело їхнього до краху? Падіння гуманістичниї цінностей герої роману пов’язують із радянським тоталітарним режимом, побудованому на антигуманних марксистських постулатах. Комбриг Васильченко разом з батьком Андрія встановлювали радянську владу в Україні. Тепер же, страшно катований (“потрощили кості, пробили іржавою залізякою ребра”), розчарований, він кається: “Я проклинаю той день і час… Коли я підпорядкувався приказові Льва Троцького… а не пішов з Симоном Петлюрою… Може б, ця мерзость не панувала…” Отже, самі ж українці долучилися до творення зла й антигуманного суспільства, стали його жертвами.
Назва твору символічна. У Біблії Гетсиманський сад – місце, де було зраджено Христа, його передсмертних молитв і страждань. Євангельський сюжет Андрієві Чумаку переказує в’язень Петровський. Цей опис у Святому письмі найбільше збентежив Андрія, давня трагедія немовби “рухала його серцем”: “…Темний, сповнений чорного, задушливого тропічного мороку сад, тоскна тиша… Христос на колінах з очима, наставленими в безодню душної ночі… Млость передсмертної душевної муки… Зрада… Відступництво Петра й відчуженість заспаних учнів. Самота… Безмежжя туги, нестерпний тягар відчаю… зловісний крик півня… Крик безнадії… Тріумф зла…” Передчуваючи страшні страждання, Син Божий звертається до Отця Небесного: “Отче мій, коли можна, нехай обмине ця чаша мене…” (Матвій, 26, 39). Ці ж слова взято автором за епіграф до роману, який надає творові трагічного звучання. І ось через дві тисячі років після євангельської містерії персонажі роману Багряного, замучені стражденнями в’язні радянської тюрми, знову повторюють: “Господи!.. Нехай же мине всіх і його ця чаша безглуздя!” Не обминув своєї долі Христос, пройшов свою Голгофу. Але його дорога – це шлях до неба і безсмертя. Гірка чаша страждань випала на долю Андрія Чумака: його земляки зрадили себе і Україну, вчинили великий гріх, допомагаючи більшовикам встановити антилюдяну радянську владу, поневолити свою Вітчизну. І знову на новому витку історії вже вкотре повторюється євангельський сюжет. І знову з’являються Юди, бо священик рідного села Андрія доніс на нього в НКВД. Як і Христос, український юнак іде дорогою Голгофи, дорогою страждань і розп’яття. Образ Андрія Чумака набуває символічного звучання, уособлюючи стражденний і мученицький шлях України.
“Сад Гетсиманський” жанр
Жанрова специфіка роману. За сюжетно-композиційною організацією “Сад Гетсиманський” є романом відцентровим, тобто центрогеройним, у якому всі події обертаються навколо головного персонажа Андрія Чумака. Одак з кожною сторінкою широко розгортаються картини суспільно-політичного буття російської імперії, зокрема радянської в’язниці, через призму якої і висвітлюється тоталітарний режим. Через це роман Багряного можна назвати “панорамним”, бо ним широко й глибоко охоплено життя, суперечності доби, етичний і духовний світ людини, змагання правди з кривдою.
В “Саді Гетсиманському” використано фольклорний мотив – зустріч братів Чумаків удома перед смертю батька, щоб почути його заповіти. Водночас автор застосовує також прийом детективного роману – відгадування того, хто ж зрадив братів. У тканині твору Багряного важливу функцію відіграють описи, зокрема, тюремного побуту, допитів, катувань слідчими в’язнів, змалювання різного типу камер, карцерів тощо. Це “справжня енциклопедія радянської політичної в’язниці” (Ю. Шевельов)