Однією з основних властивостей живих істот є здатність сприймати інформацію про навколишній світ і стан внутрішнього середовища. Інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище організму людина отримує за допомогою Сенсорних систем (аналізаторів).
Сенсорні системи людини
Сенсорна система (або аналізатор) — це частина нервової системи, яка складається з групи клітин ( Рецепторів ), які забезпечують сприйняття інформації, трансформують її в нервовий імпульс і передають в центральну нервову систему. Таким чином виходить, що аналізатор забезпечує сприйняття і передачу інформації, отриману ззовні або зсередини нашого організму.
Рецептор — це група спеціалізованих клітин, які сприймають інформацію із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворює його в нервове збудження, яке потім по нервових волокнах передається в ЦНС.
Поняття аналізатора було введено І. П. Павловим.
Класифікація рецепторів:
1. Зовнішні рецептори або Екстерорецепції, які сприймають інформацію з навколишнього середовища. Сюди відносяться такі види рецепторів як: слуховий, зоровий, смаковий, дотиковий.
2. Внутрішні рецептори або Інтерорецептори, сприймають інформацію від внутрішніх органів. відносяться такі види рецепторів як: рецептори внутрішніх органів, опорно-рухового апарату.
У людини є такі рецептори:
— Хеморецептори — клітини, здатні розпізнавати певні хімічні речовини чи їхні концентрації: смакові та нюхові рецептори, рецептори гіпоталамуса та судин, що реагують на рН, концентрацію глюкози в плазмі крові тощо;
— Механорецептори, які сприймають механічний тиск; розташовані в шкірі, ротовій порожнині, судинах і порожнистих органах, м’язах і суглобах (здійснюючи пропріорецепцію – сприйняття положення опорно-рухового апарата), рецепторні клітини органу слуху також э механорецепторами;
— Фоторецептори — сприймають світло певної інтенсивності і довжини хвиль (кольору): сітківка ока;
— Терморецептори — клітини, що реагують на температуру, знаходяться в шкірі (теплові та холодові), гіпоталамусі, деяких судинах кровоносної системи.
Сенсорні системи підрозділяються на зовнішні і внутрішні.
Зовнішні сенсорні Системи забезпечені екстерорецепторами, Внутрішні сенсорні системи — інтерорецепторами. У звичайних умовах на організм постійно здійснюється комплексний вплив, і сенсорні системи працюють в постійній взаємодії.
Всі сенсорні системи складаються з:
— периферичних рецепторів,
— провідних шляхів і перемикальних ядер,
— первинних проекційних областей кори,
— вторинної сенсорної кори.
Етапи сенсорного сприйняття:
1) дія подразника на периферичні рецептори;
2) перетворення енергії стимулу в електричні сигнали — потенціали дії, що виникають в первинному сенсорному нейроні;
3) подальшу переробку переданих сигналів на всіх ієрархічних рівнях сенсорної системи;
4) виникнення суб’єктивної реакції на подразник, що представляє собою сприйняття або внутрішнє представництво чинного стимулу у вигляді образів або словесних символів.
Зазначена послідовність дотримується в усіх сенсорних системах, відображаючи ієрархічний принцип їхньої організації.
Сенсорні системи людини забезпечують:
1) формування відчуттів і сприйняття діючих стимулів;
2) контроль довільних рухів;
3) контроль діяльності внутрішніх органів;
4) необхідний для неспання людини рівень активності мозку.
Сенсорні системи організму людини та їх аналізатори:
Зорова > око
Слухова > вухо
Смакова > язик
Дотикова > шкіра
Нюхова > ніс
Принципи конструкції сенсорних систем:
— Принцип багатоканальності (дублювання з метою підвищення надійності системи);
— Принцип багаторівневості передачі інформації;
— Принцип конвергенції (кінці одного нейрона контактують з кількома нейронами попереднього рівня; воронка Шеррингтона);
— Принцип дивергенції (мультиплікації; контакт з кількома нейронами більш високого рівня);
— Принцип зворотних зв’язків (у всіх рівнів системи є і висхідний, і спадний шлях; зворотні зв’язки мають гальмівне значення як частина процеса обробки сигналу);
— Принцип кортікалізаціі (у новій корі представлені всі сенсорні системи; отже, кора функціонально багатозначна, і не існує абсолютної локалізації);
— Принцип двосторонньої симетрії;
— Принцип структурно-функціональної кореляцій.