Сентименталізм: визначення, представники

Визначення сентименталізму

Сентименталізм — напрям у європейській літературі другої половини ХVІІІ — початку ХІХ ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв.
Напрям походить від назви роману першого англійського сентименталіста Л. Стерна «Сентиментальна подорож Францією та Італією».
Жанри: елегія, медитація, послання, щоденник, епістолярний роман, роман-подорож.

Особливості сентименталізму

— намагання показати особистість в рухах, думках, почуттях, прагненнях;
— культ почуття, культ природи;
— утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів;
— домінування чіткої ієрархії морально-етичних цінностей;
— збереження класицистичної тенденції поділу героїв на позитивних і негативних.

Теми бралися з тогочасної дійсності, велика увага приділялася побуту, взаєминам у родині, стосункам між знайомими і незнайомими людьми.

Героями творів стали вихідці з народу, переважно громадяни середньої заможності: торговці, міщани, багаті селяни. Ці персонажі внутрішньо благородні, здатні на самозречення, схильні до сильних переживань, скромні, вродливі.

Конфлікти переважно психологічного та побутового характеру: між інтересами панівних і середніх верств суспільства. Посилюється роль пейзажу: тепер він стає важливим засобом відтворення душевного стану героя, поглиблення відповідного настрою у творі.

Представники сентименталізму

В українській літературі сентименталізм найяскравіше виявився в повістях Г. Квітки-Основ’яненка. Послідовників сентиментализму було дуже мало, тому в самостійний напрям він не розвинувся.

Головні представники в живописі

    Жан Батіст Грьоз Елізабет Віже-Лебрен Ангеліка Кауфман Вільям Гамільтон (художник) Боровиковський Володимир Лукич

Сентименталізм: визначення, представники