Визначення сентименталізму
Сентименталізм – напрям у європейській літературі другої половини ХVІІІ – початку ХІХ ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв.
Напрям походить від назви роману першого англійського сентименталіста Л. Стерна “Сентиментальна подорож Францією та Італією”.
Жанри: елегія, медитація, послання, щоденник, епістолярний роман, роман-подорож.
Особливості сентименталізму
– намагання показати особистість в рухах, думках, почуттях, прагненнях;
– культ почуття, культ природи;
– утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів;
– домінування чіткої ієрархії морально-етичних цінностей;
– збереження класицистичної тенденції поділу героїв на позитивних і негативних.
Теми бралися з тогочасної дійсності, велика увага приділялася побуту, взаєминам у родині, стосункам між знайомими і незнайомими людьми.
Героями творів стали вихідці з народу, переважно громадяни середньої заможності: торговці, міщани, багаті селяни. Ці персонажі внутрішньо благородні, здатні на самозречення, схильні до сильних переживань, скромні, вродливі.
Конфлікти переважно психологічного та побутового характеру: між інтересами панівних і середніх верств суспільства. Посилюється роль пейзажу: тепер він стає важливим засобом відтворення душевного стану героя, поглиблення відповідного настрою у творі.
Представники сентименталізму
В українській літературі сентименталізм найяскравіше виявився в повістях Г. Квітки-Основ’яненка. Послідовників сентиментализму було дуже мало, тому в самостійний напрям він не розвинувся.
Головні представники в живописі
- Жан Батіст Грьоз Елізабет Віже-Лебрен Ангеліка Кауфман Вільям Гамільтон (художник) Боровиковський Володимир Лукич