Сергій Васильківський – відомий український художник. Свою майстерність художник повністю віддає Україні: він пише пейзажі Подніпров’я, Поділля, Слобожанщини, архітектурні пам’ятники, жанрові картини, історичні полотна. За надзвичайно яскраву колоритність, Васильківського вважають найбільш “сонячним художником” свого часу.
Сергій Васильківський біографія
Сергій Іванович Васильківський народився 7 жовтня 1854 року у місті Ізюм Харківської губернії в сім’ї дрібного чиновника-писаря. Під впливом батька, який був віртуозом-креслярем і писарем, Васильківський захопився малюванням. Свої перші мистецькі навички він отримав у Харківській гімназії від учня К. Брюллова Дмитра Безперчого.
Після 5 років навчання в гімназії, на вимогу батька, він вступив до Харківського ветеринарного училища, але у 1873 році залишив навчання через неплатоспроможність і влаштувався працювати деякий час канцелярським службовцем при Харківському казначействі.
У 1876 році Васильківський вступив до Петербурзької академії мистецтв, у пейзажний клас професора М. Клодта. Ще на початку свого творчого шляху художник звертався до зображення природи, історії та побуту України. У 1879 році за етюд з натури він отримав першу академічну нагороду – малу срібну медаль, а в 1881 році другу малу срібну медаль. Першими значними роботами, створеними ним ще за часів навчання в академії, були “Підніжжя Козачої гори. Коробів хутір. Харківщина” (1882), “Ранок. Отара в степу” (1884). З 1883 року, виконавши навчальну програму, Сергій Іванович часто подорожує Україною та створює низку відомих пейзажів – “Весна на Україні” (1883), “Влітку” (1882), “Кам’яна балка. Ізюмщина” (1882), “На околиці”, що дало змогу взяти участь у конкурсі на золоту медаль та всеросійській академічній виставці.
У 1885 році за картину “На Дінці” (не збереглась) Сергій Васильківській отримав золоту медаль, звання класного художника першого ступеня і право на подорож по Європі впродовж чотирьох років за рахунок академії для удосконалення майстерності. За кордоном він жив у Франції, подорожував по Англії, Іспанії, Італії, Південній Африці, Німеччині. (Пише картини: “Козачий пікет” (1888), “Взимку у селі Опішня” (1900-ті), “Біля корчми”, “Ловлять снігурів” (1910-ті) та інші)
Після перебування за кордоном У 1888 році Васильківський повернувся до Харкова, де почав активно творити (1888-1900). Художник багато подорожує пішки Харківщиною, Полтавщиною, Запоріжжям. Крім пейзажу, він цікавився і історичним жанром, зокрема темою козаччини, темою захисту Батьківщини. В цей період було створено картини “Бій запоріжців з татарами” (1892), “Козак у степу. Тривожні знаки” (1905), “Похід козаків” (1917). Однією з найвідоміших картин Сергія Васильківського є “Козача левада” (1893) – твір широкого монументального плану. 1896 року вона експонувалася на всеросійській художньо-промисловій виставці в Нижньому Новгороді і здобула високу оцінку.
У 1900 році у Харкові відбулася перша персональна виставка художника, на якій було представлено 120 творів. З 1901 по 1908 роки він працює над монументальним панно (“Обрання полковником Мартина Пушкаря”, “Козак Голота”, “Чумацький Ромоданівський шлях”) для інтер’єра Полтавського губернського земства.
Помер 8 жовтня 1917 В м. Харків.