Пісня Ще не вмерла Україна на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського стала основою національного гімну України. Існує декілька її версій.
Український етнограф, фольклорист, поет Павло Чубинський написав вірш “Ще не вмерла Україна” (1862), якому у майбутньому судилося стати державним гімном України. Але первісний текст Чубинського був перероблений та виправлений М. Вербицьким, який поклав на музику.
“Ще не вмерла Україна” аналіз
Жанр: громадянська лірика, пісня-гімн.
Тема: відтворення прагнення українців жити у волі; намагання боротися з будь-яким ворогом, захищаючи рідний край.
Ідея: віра оборонців рідної землі у неминучу перемогу над ворогом, цілеспрямованість українців у доведенні, що вони козацького роду.
Основна думка: тільки той народ може перемогти ворога, подолати будь-які труднощі, який має силу, мужність, витримку, взаємодопомогу, віру в досягненні своєї мети, готовий заради цього пожертвувати своїм життям.
Поет, говорячи про волю, натякає на славні запорозькі традиції боротьби за свободу, мріє про возз’єднання всіх розрізнену українських земель, висловлює готовність постояти за свободу народу. Повтор звертання “браття” викликає почуття єдності всієї нації, всіх громадян України.
Художні засоби “Ще не вмерла Україна”
- метафори: “усміхнеться доля”, “Чорне море всміхнеться”, “Дніпро зрадіє”, “доленька доспіє”; порівняння: “згинуть… вороженьки, як роса на сонці”; повторення: “браття”, “воля”, “доля, доленька” звертання: “браття українці”, “браття”;
“Ще не вмерла Україна” Павло Чубинський
Ще не вмерла Україна,
Ні слава, ні воля,
Ще нам, браття українці,
Усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки,
Як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття,
У своїй сторонці.
Станем, браття, всі за волю.
Від Сяну до Дону,
В ріднім краї панувати
Не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться,
І Дніпро зрадіє,
Що на нашій Україні
Доленька доспіє.
Душу й тіло ми положим
За нашу свободу
І покажем, що ми, браття,
Козацького роду.