Сонет (від італійського Sonetto – звучати) – ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба. Виник сонет в італійській літературі на початку ХІІІ століття.
“Сікстинська Мадонна” аналіз вірша
Спавжнім шедевром є сонет “Сікстинська Мадонна” (1881), викликаний роздумами Франка над однойменною картиною Рафаеля “Сікстинська Мадонна”(1516), на якій поєднано божественне й земне начала, лик Богородиці з образом босоногої жінки. Внутрвшній рух цього жіночого образу підкреслюється тривожними тінями складок одягу, клубоченням хмар під ногами Мадонни, її задумливим поглядом, здатністю вмить спуститися на землю і водночас залишатися недоступною. Ця багатовимірність і динаміка Рафаелевого образу Мадонни проливає світло і на художню картину сонета Франка, овіяного високим шиллерівським духом: вірою в пермогу краси, невіддільною для поета від добра, а відтак божественного начала.
У сонеті Франка жінка втілює красу мистецтва, творче натхнення, музу. Образ жінки багатогранний, він асоціюється з архетипом матері –
символ космічного і земного життя, берегинею родючості, смерті й воскресіння. Через символ вічного оновлення земна жінка виростає до
образу матері-діви, чистої й непорочної краси…..
У Мадонні поет вбачає богиню, “райську рожу”, і, хоч не знайшов для себе богів на небесах, цій – поклониться, як богині. Краса мадонни справжня, прекрасна, щира, добра. Франко боготворить жінку, богиню-матір з дитиною на руках. Це дійсно гідно поваги.
Художні засоби “Сікстинська Мадонна”:
Тези й антитези, наприклад, “що не богиня ти?” , “Так, ти богиня!” ;
Епітети “лице небесне” , “райська роже” ;
Звертання “Так, ти богиня!” ;
Тропи
“I небо і пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя – не казка, ні!” ,
Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно – тут, на полотні.”
Смислову наповненість і багатозначність образу героя передають лексеми: “боги”, ” духи”, “висота”, “небо”, “небеса”, “лице небесне”, “мати”,