Українська алфавіт – сукупність літер, прийнятих в українській писемності та розміщених у певному усталеному порядку. Скільки літер в українському алфавіті знають не всі.
Скільки літер в українському алфавіті
В українському алфавіті 33 літери:
А, б, в, г, г, д, е, є, ж, з, и, і, ї, й, к, л, м, н, о, п, р, с, т, у, ф, х, ц, ч, ш, щ, ь, ю, я.
Інколи також до неї зараховують апостроф (‘), що має фонетичне значення і є обов’язковим знаком на письмі, але літерою не вважається й формально до алфавіту не входить.
21 літера позначає приголосні звуки – Б, в, г, г, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ. Літера Й перед О позначає приголосний [j] (його), а в інших позиціях – нескладовий голосний [i?] (йду, гай). Літера Г позначає дзвінкий гортанний фрикативний приголосний [?] (голова), а Г – задньоязиковий проривний приголосний [g] (гава, грунт, гудзик). Літера Щ Позначає сполучення звуків [?t??] (щука).
10 літер позначають голосні звуки, з яких А, е, и, і, о, у передають кожна по одному звуку, а літери Є, ю, я позначають по одному звуку лише після м’яких приголосних (синє, люди, ряд), а на початку слова, після голосних і після апострофа – по два ([j + e], [j + u], [j + ?] – має, юнак, в’янути). Літера Ї завжди позначає два звуки ([j + i] – їжа, з’їзд).
Літера Ь звукового значення не має, а вживається для позначення м’якості приголосного звука (кінь, льон).
В сучасному українському алфавіті немає літер на позначення звуків [d? z] та [d??], йотованого О та нескладотворчого голосного [u?] (як Ў в білоруській мові), хоча ці звуки використовуються в мові. Тому використання буквосполучень Дз, дж, ьо, йо регламентується окремими нормами правопису, а літери В та У можуть позначати також напівголосний звук, залежно від позиції у складі.
Літери українського алфавіту за формою бувають великі й малі, а за різновидом – друковані й писані.
Українська абетка здебільшого фонетична, за винятком звуків [d? z], [d??], [u?] та подвоєних приголосних [??], [??], [c?], [??], [t? s??], [z??], [s??], [t????], [???] та [???], що не мають окремих літер, і складних правил м’якості чи твердості приголосних, що її зумовлює наступний голосний.