“Собака на сіні” головні герої та їх характеристика
“Собака на сіні” – комедія в трьох діях іспанського драматурга Лопе де Веги, написана приблизно в 1618 році.
“Собака на сіні” головні герої
- Діана, графиня де Бельфлор – молода вдова Теодоро – секретар Діани Марсела – служниця Діани Доротея – служниця Діани Анарда – служниця Діани Фабьо – слуга Діани Граф Федеріко – шанувальник Діани Маркіз Рікардо – прихильник Діани Граф Лудовико – невтішний батько, син якого багато років тому потрапив в полон до маврів Трістан – слуга Отава – дворецький Леонідо, Антонело, Сельо – слуги
Діана де Бельфлор – головна героїня комедії. Усі риси характеру героїні чітко нагадують основні міфологічні характеристики богині Діани, ім’ям якої вона не випадково названа. У п’єсі Діана прямо ототожнюється із античною богинею місяця: “она небесная Диана, луна, и женщина, и призрак…”. Подібно до міфологічної богині, Діана двоїста: вона закохана і байдужа, хитра та відверта, жорстока та прихильна тощо. Ця подвійна природа Діани символізується подвійним ім’ям героїні: Діана – місяць, Бельфлор – прекрасна квітка. У комедії Діана постійно порівнюється то з місяцем, то із сонцем. З образом Діани пов’язана інтерпретація двох основних тем комедії Лопе де Веги – теми кохання та теми честі. Любовна гра Діани складає основну дію п’єси, її вчинки, сумніви та поривання створюють складні сюжетні перипетії комедії. Кохання всесильне, воно здатне долати будь-які перепони: чи незадоволення суперників, чи станову нерівність закоханих.
Теодоро – один з головних персонажів комедії. За своїми основним характеристикам він цілком відповідає такому типу персонажа іспанської комедії XVII ст., як галан (ісп. galan у перекл. – кавалер). Теодоро молодий і гарний, ввічливий і шляхетний, розумний і освічений, але його спроможність до дії невелика. Він часто буває залежний від дій інших дійових осіб, особливо дам. Лише якось Теодоро приймає самостійного рішення – це його відмова скористатися хитромудрій вигадкою Трістана. Рішення Теодоро виїхати до Іспанії через неможливості бути з коханою і сцена прощання героїв являє собою приклад помилкового фіналу, й виникає перед остаточною щасливою розв’язкою і посилює напругу глядача (читача).