«Сойчине крило» аналіз новели Івана Франка викладено в цій статті.
«Сойчине крило» аналіз
Жанр — новела
Тема: змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, хапається «за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку». Герой-адресат уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим «естетом» до «живого чоловіка» з почуттями та емоціями.
Головна ідея – це утвердження думки про цілющу силу кохання, про повернення людини до своєї сутності.
Ідея:
- кохання — це високе, облагороджуюче почуття, «робота душі» не можна жити лише емоціями на першому місці в стосунках між людьми повинна бути відповідальність за власні вчинки,
гуманність тільки втрачаючи, людина розуміє цінність втраченого возвеличення кохання як найвищого почуття засудження помилок, за які доводиться розплачуватися
Проблематика «Сойчине крило»:
- взаємовідносини в суспільстві, людського буття загалом проблема співіснування двох індивідуальностей стосунки між людьми
«Сойчине крило» сюжет
«Сойчине крило» характеристика
В основу новели покладено історію кохання двох споріднених душ, двох палких сердець, які постраждали через особисту нерозважливість. Дія відбувається проти Нового року в кімнаті головного персонажа протягом кількох годин, утім, сюжет охоплює все життя героя і розкриває події трьохрічної давності. Новела має підзаголовок «Із записок відлюдька». Це щоденник головного героя, у структуру якого вплетено лист-сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, що надає розповіді ще більшого психологічного напруження.
Уперше в українській прозі Іван Франко вводить прийом розлогого листа, який є і жанровим компонентом твору, і детальною розповіддю про взаємини закоханої пари Хоми – Массіно і Манюсі, про життєві пригоди героїні у пошуках щастя. Так автор намічає лінію фатальної жінки. Сюжет твору як у романтичній мелодрамі. Після втечі коханої герой-адресат занурився в егоїстичне самозакохане життя, улаштувавши ніби втечу від самого себе. Так само тікає від себе і Манюся – від свого справжнього кохання, з тихого лісу у вир злочинницького світу. Обидві сюжетні лінії тісно переплітаються, доповнюючи одна одну. Це ніби діалог двох змучених душ, як і наприкінці твору повертаються до себе, до людей, до нового життя у «вірі, надії, любові».
«Сойчине крило» символіка
І. Франко мав рідкісне уміння в незначній повсякденній деталі бачити характер або явище.
— Образ сойки – символ самої героїні, символ волі, свободи.
— Перкальова червона сукня з круглими цятками – символ вірності
— Подвійне сонце – подвійне життя, одне у побуті, інше – в душі.
— Дзвінок – тривога, очікування чогось.