” Соловей ” Андерсен скорочено читати на українській мові Ви можете за 5 хвилин.
“Соловей” Андерсен скорочено
Палац китайського імператора славився не тільки красою, але й чудовим співом солов’я, що жив в саду. Мандрівники, що побували в столиці імператора, після повернення додому розповідали про крилатого співака як про диво. Вчені описували його в книгах, поети складали про нього вірші.
Зрештою імператор попросив своїх наближених знайти птицю і доставити її до палацу. Ті довго шукали; коли ж побачили солов’я на гілці, то здивувалися: він виглядав дуже скромно. Соловей погодився відвідати придворне свято. Він заспівав, і на очах у імператора виступили сльози. Залишившись в палаці, соловей оселився в окремій кімнатці. Тепер він жив в оточенні дванадцяти слуг і гуляв двічі на добу.
Одного разу імператорові надіслали в подарунок штучного солов’я. Коли його заводили, він починав виконувати мелодію – одну-єдину, але дуже красиву. Придворний капельмейстер вирішив, що тепер птиці виступатимуть дуетом, але злагодженого виконання не вийшло: штучний співав як шарманка. Проте він мав успіх: придворні слухали його тридцять три рази поспіль. Коли ж згадали про живого солов’я, виявилося, що він покинув палац.
Штучний птах став улюбленою іграшкою імператора. Але в один із днів механізм дав збій, і мелодія змовкла. Після ремонту, зробленого годинникарем, було оголошено, що через зношеність зубчиків заводити штучного солов’я можна лише раз на рік.
П’ять років по тому імператор тяжко захворів. У спальню, де він лежав, прийшла Смерть. Раптово пролунав дивний спів: це повернувся живий соловей. Він співав до тих пір, поки Смерть не вилетіла в вікно. Коли імператор почав дякувати птиці за порятунок, та відповіла, що сльози, побачені на його очах в момент першого співу, – найбільша нагорода для співака.
Прокинувшись вранці здоровим, імператор попросив солов’я залишитися в палаці. Крилатий співак відмовився, пояснивши, що має літати по світу, розповідати про добро і зло, радувати своєю мелодією і селянина, і рибалку.