На південному заході Таджикистану в 22 км. від міста Куляб, над широкою долиною, утвореною злиттям річок Яхсу і Кизилсу, майже на 900 м підноситься складена злитиму гора Ходжа-Мумін.
Із-за досить високого "зростання" вона видно за десятки кілометрів. Про цю незвичайну гору знало все довколишнє населення, ще в старовині що добувало для своїх потреб сіль на її схилах.
Ходжа-Мумін є гігантською глибою солі, лише на вершині і подекуди на схилах покриту шаром грунту. Соляна глиба формою нагадує гігантський гриб, "ніжка" якого, завтовшки до одного кілометра, вирушає далеко в глиб землі. На "капелюшку" цього незвичайного "соляного гриба" площею в 40 кв. км., можна було б вільно розмістити ціле місто.
Схили гори, залежно від домішок, складаються з блідо-рожевої або зелено-блакитної солі, яка утворює прямовисні стіни заввишки 150-200 м. Тут місцями глибоко врізаються в надра гори зали розкішного "природного палацу", промиті потоками води. Там же, де схили покриває тонкий шар грунту, зростає дрібний чагарник. Запаси солі в надрах Ходжа-Мумін величезні. Їх вистачило б населенню всієї земної кулі на багато століть.
Вважають, що лише в надземній частині гори зосереджене 50-60 млрд. тонн солі. Дощові потоки промили у вапняковій "шапці", одягненій на вершину гори, глибокі воронки, які вирушають колодязями на величезну глибину в надра соляної гори. Насичені злитиму, ці потоки часто виходять на денну поверхню і навіть дають початок більш ніж 160 солоним струмкам, які стікають в навколишні річки.
Самим незвичайним є те, що на вершині Ходжа-Мумін подекуди б’ють джерела чистісінької прісної води. Вважають, що розгадка цього парадоксального явища полягає в тому, що в товщі гігантського соляного масиву знаходяться і інші породи. Ось між ними під тиском вода знизу, як по трубах водопроводу, і піднімається на поверхню гори. А тому на вершині її зростають соковиті трави і квіти. Весной верхівка Ходжа-Мумін, сяюча на сонці білосніжними кристалами, покривається яскраво-червоним килимом квітучих тюльпанів.