Аналіз вірша “Сплять усі верховини гірські…” Алкмана ви можете прочитати в цій статті.
“Сплять усі верховини гірські…” Алкман аналіз
У творчій спадщині давньогрецького поета Алкмана є поезія, сповнена нічних таємниць і звуків. Це вірш “Сплять усі верховини гірські…”.
Гірські вершини і стрімчасті скелі, байраки й провалля, нори плазунів і земля – усе поринуло в тихий сон. Птахи, бджоли, хижий звір у хаші, навіть страховища в морських глибинах огорнуті сном. Поет неначе пропливає над нічною землею, спускається на морське дно.
Нішо не поворухнеться у природі, навіть вітер заснув. Млість розливається у природі і заволодіває людиною, яка ніби зливається з природою і розчиняється в нічній тиші. Поезія Алкмана навіює спокій, викликає почуття умиротворення і блаженства.
Незмінність пейзажу ще краще допомагає читачеві милуватися природою. Використання великої кількості епітетів надає авторові змогу “малювати” словом, а художні прийоми “відтворюють” музику ночі. Недарма російський поет В. Вересаєв назвав свій переклад цієї поезії Алкмана “Ноктюрн”, тобто твір, навіяний чарами ночі. Дійсно, ці чари такі могутні, що й досі полонять серце мільйонів сучасних читачів.
Художні засоби “Сплять усі верховини гірські…”
Художні засоби у вірші Алкмана створюють трохи відсторонений від людини й страшнуватий, навіть дещо моторошний пейзаж (стрімчасті скелі, провалля, нори, хижі звірі, пущі, страховище в глибинах).
Епітети: Стрілчасті (скелі), робуче (плем’я), чорна (земля)