«Стояла я і слухала весну» аналіз вірша

Вірш Лесі Українки «Стояла я і слухала весну» (1895) сповнений свіжості й тепла прекрасної пори року. Всього у двох строфах Леся Українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні:

Стояла я і слухала весну.
Весна мені багато говорила.
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Лірична героїня вміє не просто слухати весну, а ніби спілкується з нею як із персоніфікованим образом.

«Стояла я і слухала весну» аналіз вірша

Жанр «Стояла я і слухала весну»: Пейзажна лірика

Ідея «Стояла я і слухала весну»: Віра в перемогу світла над темрявою, життя — над смертю.

Тема «Стояла я і слухала весну»: Любов до навколишнього світу.

Художні засоби «Стояла я і слухала весну»: уособлення, метафора; синтаксичні засоби; інверсія.

Дієслівний ряд стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла передає мінливість світлих почуттів героїні.

Особливо Леся Украiнка любила весну як пору вiдродження, оновлення, надii. Тому лiрична героiня ii поезii стояла i «слухала весну», яка iй «багато говорила», спiвала пiснi про любов, молодiсть, радощi й мрii. Прекрасна пейзажно-iнтимна поезiя покладена на музику.

Ця поезія сповнена виразними інтонаціями через недосяжність щастя, втому від життєвих змагань. Вміння ліричної героїні «слухати весну» дало їй змогу почути дзвінку й голосну пісню, закличну мову і таємний шепіт. Голоси весни оспівують любов, юну красу, радощі — все те, про що колись мріялось.

Якщо ви можете доповнити аналіз «Стояла я і слухала весну» лишайте свої доповнення у коментарях.

«Стояла я і слухала весну» аналіз вірша