Вірш Лесі Українки “Стояла я і слухала весну” (1895) сповнений свіжості й тепла прекрасної пори року. Всього у двох строфах Леся Українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні:
Лірична героїня вміє не просто слухати весну, а ніби спілкується з нею як із персоніфікованим образом. Дієслівний ряд стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла передає мінливість світлих почуттів героїні.
СТОЯЛА Я І СЛУХАЛА ВЕСНУ – текст
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.
Детальний Аналіз вірша “Стояла я і слухала весну” Леся Українка допоможе краще зрозуміти думки поетеси, її настрій, любов до весни.