На початку XXI ст. активно створювалися різні літературно-мистецькі гурти, які поставили собі за мету привернути увагу й шокувати читача опозиційністю до традицій, універсальністю проблематики, епатажністю.
Сучасні літературні угруповання:
- АУП (Асоціація українських письменників) (1997) “Бу-Ба-Бу” (1985) “Нова дегенерація” (1991-1994) “Пропала грамота” (к. 80-х – п. 90-х рр. XX ст) “Західний вітер” (1994) “ЛуГоСад” (1984, Львів) Творча асоціація “500” (1994, Київ) “Червона фіра” (1991)
АУП (Асоціація українських письменників) (1997)
Ідея утворення Асоціації українських письменників (АУП) виникла під час роботи III з’їзду Спілки письменників України в жовтні 1996 р. Літератори, незгодні з творчими та організаційними принципами й традиціями, “совєцького”, як вони вважали, об’єднання письменників, подали заяви про вихід із СПУ.
Асоціація утворена 6-8 березня 1997 р. на установчих зборах АУП (118 учасників). До складу АУП увійшли, зокрема: Юрій Андрухович, Наталка Білоцерківець, Юрій Винничук, Василь Герасим’юк, Павло Гірник, Василь Голобородько, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Анатолій Кичинський, Дмитро Кремінь, Олександр Кривенко, Мирослав Лазарук, Іван Лучук, Іван Малкович, В’ячеслав Медвідь, Петро Мідянка, Володимир Моренець, Костянтин Москалець, Віктор Неборак, Борис Нечерда, Юрко Покальчук, Василь Портяк, Ігор Римарук, Микола Рябчук, Дмитро Стус, Людмила Таран, Тарас Федюк та інші.
Організація АУП має за мету подолання структурно-ідеологічного змертвіння в письменницькому середовищі України, що виникло через неспроможність керівництва СПУ реформувати структуру та концептуальні засади Спілки письменників до рівня відповідності вимогам сучасної ситуації (як соціальної, так і світоглядної).
Першим президентом АУП було обрано Юрія Покальчука, віце-президентами Володимира Моренця, Юрія Андруховича, Ігоря Римарука й Тараса Федюка.
13 листопада 1997 р. Міністерством юстиції України було зареєстровано Всеукраїнську громадську організацію “Асоціація українських письменників”.
Протягом перших двох років Асоціація провела низку широких презентаційних заходів: у Львові – “Наші в місті”, “Вогні великого міста”, в Одесі – фестиваль сучасного українського мистецтва “Південний хрест”, АУПівські фестивалі відбулися в Києві, Харкові, Чернівцях, Кіровограді.
Протягом 4 років АУПівці тричі ставали лауреатами Національної премії ім. Т. Г. Шевченка.
19 квітня 2001 р. Асоціація набула статусу Всеукраїнської творчої спілки.
За роки існування АУП до неї долучилися такі відомі українські письменники як Василь Шкляр, Олесь Ульяненко, Марина та Сергій Дяченки, Мар’яна Савка, Маріанна Кіяновська та інші.
На сьогодні членами Асоціації є 158 письменників, що працюють у 17 регіональних організаціях України.
“Бу-Ба-Бу” (1985)
1985 року у Львові Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак заснували літугрупування, яке назвали “Бу-Ба-Бу”.
Віктор Неборак у своїй книжці “Введення у “Бу-Ба-Бу”” дає пояснення, що звукосполучення бу-ба-бу виникло як своєрідне складноскорочення слів бурлеск, балаган, буфонада і з того часу обростає новими значеннями. Основоположники літугрупування пояснюють, що бу-ба-бу – це стиль художньої літератури, де немає обмежень. Бубабісти вважають, що й політика, і економіка, і мистецтво можуть стати об’єктом естетичних зацікавлень, бо це є наше життя.
Період найактивнішої діяльності “Бу-Ба-Бу” (23 концертні поетичні вечори) припав на 1987-1991 рр. Апофеозом став фестиваль “Ви-вих-92”, коли головну фестивальну акцію склали чотири постановки поезоопери “Бу-Ба-Бу” “Крайслер Імперіал”.
1995 р. у львівському видавництві “Каменяр” вийшла книга “Бу-Ба-Бу”. Бу-Ба-Бу заснувало свою Академію.
Наше життя – Бу-Ба-Бу.
Наша історія – Бу-Ба-Бу.
Наша політика – Бу-Ба-Бу.
Наша економіка – Бу-Ба-Бу.
Наша релігія – Бу-Ба-Бу.
Наше мистецтво – Бу-Ба-Бу.
Наша країна – Бу-Ба-Бу.
І це Бу-Ба-Бу потрібно перебороти…
(Віктор Неборак)
“Нова дегенерація” (1991-1994)
Літературне угруповання за участю Івана Андрусяка, Степана Процюка та Івана Ципердюка. Утворене 1991 р. в Івано-Франківську, де І. Андрусяк та І. Ципердюк у той час були студентами, а С. Процюк – викладачем педагогічного інституту ім. В. Стефаника (нині – Прикарпатський університет).
Перші публікації гурту – 1991-1992 рр. у місцевому тижневику “Західний кур’єр”, додатком до якого вийшло 3 альманахи, які так само звалися “Новою дегенерацією”. Наприкінці 1992 р. у видавництві “Перевал” вийшла поетична збірка літугруповання, яка теж звалася “Нова дегенерація”. Передмову до неї написав Юрій Андрухович. Навесні 2003 р. відбувся вечір літгурту в Києві в Спілці письменників, який спричинив чималий резонанс у періодиці й роздратований, відверто лайливий відгук Олеся Гончара. Книжка ж “Нова дегенерація” була визнана найкращою книжкою 2003 року за опитуванням критиків.
НОВА ДЕГЕНЕРАЦІЯ
ми не маски ми стигми тих масок що вже відійшли
ми не стіни ми стогін імен що об стіни розлущені
ідемо до людей у вінках недоспілих олив
у простертих долонях несемо гріхи як окрушини
ми останні пророки в країні вчорашніх богів
ми останні предтечі Великого Царства Диявола
ми зчиняємо галас і це називається гімн
ми сякаємось в руку і це називається правила…
(Іван Андрусяк)
“Пропала грамота” (к. 80-х – п. 90-х рр. XX ст)
Літературне угрупування трьох київських поетів: Юрка Позаяка, Віктора Недоступа та Семена Либоня. Існувало в кінці 80-х – на початку 90-х рр. XX ст. “Пропала грамота” була заявлена як авангардний проект. (Авангардизм – термін на означення так званих “лівих течій” у мистецтві. Авангардизм виникає в кризові періоди історії мистецтва, коли певний напрям або стиль існують за рахунок інерції, тиражуючи вчорашні творчі здобутки, перетворені на кліше).
1991 р. вийшла книга з однойменною назвою. Книга “пропалограмотіїв” мала шалений успіх і колосальний резонанс.
Приходьте до мене завтра!
Я розкажу вам правду!
Приходьте до мене автра
Я розкажу вам равду!
Пи одьте о мее авра
Я оза жу ам аву!
Пи о те о мее ава
Я ао жу а ау!
И о е о ее аа!
Я оа у а ау!
(Юрко Позаяк)
“Західний вітер” (1994)
Український літературний гурт. Створений 1992 р. в місті Тернопіль.
1994 р. видав однойменну збірку, куди як розділи увійшли поезії його членів Гордія Безкоровайного “Місцевість принагідної зорі”, Василя Махна “Самотність Цезаря”, Бориса Щавурського “…Правий берег сумної ріки”.
“ЛуГоСад” (1984, Львів)
Літературна група, до складу якої входять Іван Лучук, Назар Гончар і Роман Садловський. Група заснована у Львові 19 січня 1984 р. (датування за першою писемною згадкою назви в листі Н. Гончара до І. Лучука).
Назва складається з початкових літер прізвищ учасників: ЛУчук, ГОнчар, САДловський. Існують різні варіанти написання назви: ЛУГОСАД, Лугосад, ЛуГоСад, Лу-Го-Сад. Усі учасники групи народилися у Львові, в один рік закінчили Львівський університет (1986). Поетичний доробок лугосадівців найпоказовіше представлений у канонічному корпусі їхніх поетичних текстів – книжковому виданні “ЛУГОСАД: поетичний ар’єргард” (1996), що складається з трьох частин: “Ритм полюсів” Лучука, “Закон всесвітнього мерехтіння” Гончара, “Зимівля” Садловського.
У лютому 1994 р. відбулася академічна наукова конференція “Літературний ар’єргард”, присвячена 10-літтю ЛуГоСаду. Окремі вірші лугосадівців перекладені німецькою, польською, білоруською, словацькою, болгарською, англійською, італійською мовами.
МАТЕМАТИЧНА ЛІНГВІСТИКА
Плюси:
Гарна, хороша, красива,
пригожа, вродлива, прегарна,
красна, чудова, розкішна,
чарівна, тендітна, прекрасна,
зграбна, тонка, елегантна,
уміла, метка, делікатна,
файна, чутлива, струнка,
незрівнянна, чудесна, предобра,
лепська, зичлива, прудка,
доброчесна, діяльна, активна,
чула, приємна, розсудлива,
мудра, тямуща, дотепна.
Мінуси:
Зла, дрібничкова, недобра,
погана, огидна, паскудна,
кепська, противна, мерзотна,
плюгава, дурна, осоружна,
підла, підступна, лиха,
навіжена, потворна, жахлива,
в’яла, страшна, страховинна,
аска, балакуча, криклива,
дика, бридка, нечупарна,
пихата, чванлива, бундючна,
млява, облудна, брехлива,
похабна, тупа, горопашна,
скритна, фальшива, гидка,
вайлувата, нещира, бездушна,
а все одно… див. плюси.
(Іван Лучук)
Творча асоціація “500” (1994, Київ)
Представники: М. Розумний, С. Руденко, Р. Кухарчук, В. Квітка, А. Кокотюха та ін.
Творча асоціація “500” утворилась в 1993 році в Києві. Однією з цілей створення нової асоціації, за С. Руденком, стало “подолання неуваги” старших письменників до літературного покоління 90-х років.
Творча асоціація “500” разом із Національним музеєм літератури України організувала ряд поетичних вечорів під гаслом “Молоде вино”. У 1994 р. учасники асоціації упорядкували й видали антологію поезії 90-х років минулого століття “Молоде вино”. 1995 р. з’явилася антологія прози 90-х “Тексти”.
У 1997 р. під егідою ТА “500” було проведено Всеукраїнський фестиваль поезії “Молоде вино”. Популяризації творчого доробку учасників асоціації посприяло активне співробітництво з видавництвом “Смолоскип” та численні літературні вечори, проведені у великих містах України в 1994-1996 рр.
1997 р. вийшла ще одна антологія учасників асоціації “Іменник. Антологія дев’яностих”.
“Червона фіра” (1991)
Літературна корпорація харківських поетів Сергія Жадана, Ростислава Мельникова та Івана Пилипчука, створена в 1991 р.
Літературною концепцією “Червоної Фіри” згідно із заявами її членів став неофутуризм. Провокативно-епатажні твори червонофірівців стали своєрідним східноукраїнським аналогом літературного карнавалу Бу-Ба-Бу. Поєднання пародій на публіцистичні штампи створило своєрідний стиль “Червоної Фіри”, у якому гротеск здебільшого перемагає професійну роботу з текстом.
Дим по деревах, вода.
Небес остуда тверда
не зрушиться
ні на мить,
доки ця крона
стоїть.
Доки із височини
Насиченість
деревини
дотягується гіллям
до темних
небесних ям.
Доки ця сув’язь чіпка
високо перетіка,
протискуючись углиб
з умінням
підводних риб.
Зелень дражлива, як ртуть,
мов русла вгору течуть,
і їхніх
розмитих меж
нізащо не перепливеш.
(Сергій Жадан)