Окрім кругосвітніх пішохідних подорожей, відзначимо ще декілька незвичайних супермарафонів, на наш погляд, не позбавлених інтересу.
Одна з таких подорожей по всіх островах Індонезії (а їх за останніми підрахунками налічується 17508) здійснила індонезійська вчителька географії Сабарік. Лише у 1986 р., через 17 років (!) – в 66-річному віці – повернулася мандрівниця в рідний будинок до Джакарти. За цей час вона зносила 70 пар взуття.
Тривалий, майже в 5000 км. марафон по Західній Африці, від столиці Алжіру до столиці Республіки Кот-д’Івуар – Абіджана, за 9 місяців здійснило подружжя Жерар і Сільвія Ваше в 1985 р. При цьому 41-річний Же-рар долав весь маршрут бігом, а Сільвія їхала за ним на велосипеді. 1/4 їх дороги проходило через піски пустелі Цукру, де в цей час жара, навіть вночі, досягала 40 гр.З, а вдень в тіні 57 гр.З.
А казахський бігун Марат Джеланбаєв пересік Сахару в 1992 р. за 24 дні, виконавши 1700 км. Він схудлий на 5 кілограмів.
Чотири роки продовжувався велопробіг по країнах Латинської Америки двох французьких мандрівників Крістіана Роллана і Евелін Брешо. 25 січня 1984 р. вони стартували в Бразилії в надії ближче познайомитися з культурою, традиціями і способом життя латиноамериканцев. По слова мандрівників, вони "відкрили для себе цілий світ – маловідомий і не завжди зрозумілий європейцям". Вони пересікли територію 12 країн, проїхавши понад 40,5 тис. км., змінивши в дорозі 30 комплектів шин.
22 індійських штату і три сусідні з Індією країни за 4 роки пересік на велосипеді житель штату Карнатака К. М. Балакрішна Рао, пройшовши дорогу загальною довжиною в 71000 км. Мета цієї подорожі, яка почалася в 1983 р., як і попереднього, полягала в тому, аби ближче познайомитися з культурою, обрядами і традиціями різних народів. При цьому мандрівникові довелося пережити немало небезпечних пригод. Одного дня, наприклад, Рао захопили бунтівники з племені гола, які ще і у наш час торгують людьми. Але, на щастя, він був звільнений індійськими солдатами. Потім мандрівника обкрали, а на завершення – він попав в руки розбійників, які незрідка ще зустрічаються в Індії. Але, до їх честі, коли вони дізналися про благородну мету невтомного мандрівника, то відразу відпустили його.
Понад 200000 км., тобто п’ять екваторів, проїхав на велосипеді за 25 років український мандрівник Валерій Заславський. Він об’їхав всю Україну, пересік територію колишнього СРСР від Калінінграда ка Чити і від Кушки ка Мурманська, відвідав багато країн Європи. Найбільш важкими для нього були подорожі по Тянь-шаню і Паміру, коли йому довелося здолати 15 гірських перевалів в 1985 р., а також в 1991 р. від м. Кушки через Красноводськ, Гурьев, Астрахань, Київ. На його рахунку більше ста велосипедних подорожей.
Цікаву подорож уздовж Великої Китайської стіни здійснили за два роки (1984-1986) троє молодих ентузіастів з китайського міста Чанчунь. Вони здолали 6450 км. Як заявили китайські учені, мандрівники внесли неоцінимий вклад до дослідження цього гігантського пам’ятника древньої архітектури. Вони повернулися додому з детальними щоденниками експедиції і 7000 фотографій. Особливу цінність представляють фотографії більше ста раніше невідомих старовинних написів.
А в 1987 р. англієць Уїльям Ліндсей за 74 дні, не рахуючи перерв на відпочинок, зробив пробіжку підтюпцем по головній ділянці стіни завдовжки 3460 км. За цей час він зносив 3 пари спортивного взуття.
Англієць Джордж Міген став першою людиною, якій удалося пересікти з півдня на північ всю Америку. Биший капітан британського торгівельного флоту поодинці прошел пішки 35213 км. від найпівденнішого на Землі аргентинського містечка Ушуая на південному побережжі Вогненної Землі до бухти Прадхо-бей на арктичному побережжі Аляски за неповних 7 років, з 26 січня 1977 р. по 18 вересня 1983 р. Його досягнення зареєстроване в "Книзі рекордів Гіннесу"
Розповідаючи про свою подорож на географічному факультеті Нью-йоркського університету, Міген відзначив: "Коли б не підтримка простих людей – аргентинських гаучо, перуанських індійців, мексиканських селян, канадських фермерів, я, напевно, не зміг би довести намічене до кінця. У важкі моменти вони ділилися зі мною шматком хліба і дахом. Я глибоко вдячний їм за все".
Багато людей групами і поодинці досягали Північного полюса, але першим серед них, напевно, слід рахувати японця Наомі Уємуру. Це подорож 1978 р. він описав в книзі "Наодинці з Північчю".
Ось вже понад 40 років здійснює на велосипеді свої одиночні подорожі у віддалені куточки нашої планети француз Жозеф Карнель. Особливий розмах придбали вони після його відходу на пенсію. Тоді він здійснив першу трилітню подорож навколо світу протяжністю 42000 км., а за ним інше в 32000 км. за два роки. Третє – пролягло через острови Мадагаскар, Маврикій, а також Австралію і Таїті. У його паспорті візи більше 50 країн.
Мабуть, на репутацію чемпіона непосид заслужив, що проживає в Італії, журналіст Яцек Палькевіч. Де він лише не побував під час своїх подорожей за останніх 20 років!
У 1973 р. Палькевіч здійснює свою першу подорож по басейну річки Юкон в Канаді, маршрут якого був навіяний розповідями його улюбленого письменника Джека Лондона. Наступного року він пересік Сахару, а в 1975 р. поодинці, стартує в Дакарі, переправився через Атлантичний океан на п’ятиметровій шлюпці "Паті", без радіо, без приладів для визначення координат, оскільки не мав ще тоді досить засобів, аби їх придбати. Він отримав премію італійських журналістів за "Рейс року".
Потім вітри далеких мандрів захоплювали його на острови Полінезії, в подорожі по Амазонці, по Екваторіальній Африці, по Південно-східній Азії, по Карібському морю, по В’єтнаму, знову до Сахари і знову в повну загадкових таємниць Амазонію, по островах Андаманським, через труднопрохідні джунглі острова Калімантан (Борнео), а в 1987 р. він здійснює сходження на один з високих піків Гімалайських гір – "восьмитисячник" Аннапурну. У 1988 р. Яцек Палькевіч знову подорожує по Амазонці, по її середній течії, де в непрохідній сельві мешкають племена, до сієї пори цивілізації, що не пізнали "благ".
Зараз Яцек Палькевіч широко відомий. Після кожної своїй експедиції він випускає чергову книгу. Крім того, великою популярністю користується його єдиний в світі учбовий заклад з оригінальною назвою "Школа на виживання". Від тих, що бажають поступити в неї воістину немає відбою, хоча курс навчання дуже стислий і насичений, розрахований всього на тиждень, стоїть немало – близько 500 доларів. Яцек, будучи одночасно і директором, і головним викладачем, учить слухачів, як виходити з різних випробувань, що виникають в скрутних умовах похідного життя, коли доводиться розраховувати лише на себе. Наприклад, як знайти в пустелі воду, добути без сірників і запальнички вогонь, точно зорієнтуватися і вийти в потрібну сторону і так далі і тому подібне
У 1989 р. невтомний мандрівник здійснив свою мрію, зробивши зимову подорож по Сибіру, від Якутська до Оймякона, протяжністю 1200 км., з яких 700 на оленячих упряжках при температурі 45-53 гр.З нижче за нуль з виходом до полюса холоду.
Словом, все життя Я. Палькевіча – це нескінчена подорож у пошуках нових племен, зникаючих культур і унікальних пейзажів. Тим паче, що перш ніж стати журналістом, він був морським офіцером, шукачем алмазів, капітаном яхти, льотчиком. У 1975 р. він поодинці пересік Атлантику на рятувальній шлюпці.
Оригінальний круїз зробив 75-річний Франтішек Рахмановський з чеського міста Дечина. Після виходу на пенсію колишній річковик змінив судно на ствол дерева, на якому в 1990 р. проплив по європейських річках 2200 км.
А ця "подорож" гідна реєстрації в "Книзі рекордів Гіннесу" як курйозне. Здійснив його в 1986 р. індонезієць Сейфул Бахрі на острові Ява. Він здолав відстань в 800 км…, задкуючи спиною вперед. Потім, як признався мандрівник, йому довгий час доводилося докладати немало зусиль, аби ходити, як всі люди.
Не менш оригінальною була "подорож" деякого Іоганна Хурлінгера з Австрії, що прокрокував 1400 км. з Відня до Парижа за 55 днів… на руках. І нарешті така ж відстань від містечка Алігархадо до Джамми (Індія)… проповз протягом 15 місяців 32-річний Джегдіш Чандер.
П’ять років продовжувалася подорож на велосипеді уздовж кордонів колишнього Радянського Союзу журналіста з Владивостока Валерія Шаронова, почате в 1982 році. Дорога його пролягала по Далекому Сходу, Сибіру, Середній Азії, Закавказзі, Криму, Прибалтиці і далі від Мурманська уздовж побережжя Північного Льодовитого океану. Шаронов проїхав через всі колишні союзні республіки, відвідавши географічні центри Азії і Європи. Він понад 10 разів пересікав Полярний круг. Загальна протяжність дороги дорівнювала двом колам земної кулі по екватору, тобто двом кругосвітнім подорожам. Цей велосипедний надмарафон В. Шаронов здолав на спеціально виготовленому на Харківському заводі для випробувань в екстремальних умовах спортивному велосипеді. Журналіст виступав з лекціями в містах і селищах, через які він проїздив, друкував звіти про свою подорож в районних газетах.
Проте слід сказати, що першим проїхав уздовж кордонів колишнього СРСР майже за 60 років до В. Шаронова камчатський спортсмен Гліб Травін. За це досягнення свого часу Травину було привласнено звання "майстер спорту". Але дорога Травина був значно коротше, ніж в Шаронова, оскільки проходил уздовж старих кордонів.
Нарешті, великий пробіг уздовж кордонів колишнього СРСР зробили ветерани Вітчизняної війни і праці Петро Петрович і Розалія Степанівна Басови. Почавши свій маршрут в Мурманську в день Перемоги 9 травня 1986 р., вони здолали понад 32000 км., зносив 10 пар взуття і декілька спортивних костюмів. Їх не зупинили ні спека середньоазіатських пустель, ні морози Сибіру, ні зливи Примор’я.
Рухалися Басови підтюпцем, штовхаючи перед собою спеціально сконструйовану коляску із спорядженням, а взимку на лижах. Водні перешкоди вони форсували на попутних човнах. Пробіг свій вони здійснили за власний рахунок. Фініш відбувся на їх батьківщині в Санкт-Петербурзі в рік 45-ліття Перемоги, в 1990 р. Цьому незвичайному надмарафону сприяли багаточисельні тренування і особистий досвід Петра Петровича, який ще в 1984 р. зробив пробіг через всю Росію від Ленінграда ка Владивостока.
Ми познайомили вас лише з деякими з ентузіастів-мандрівників, адже їх всіх не перечитати. По різних землях і селах проходили маршрути їх подорожей, різними були як тривалість, так і способи пересувань, але об’єднує їх невгамовна захопленість до зміни місць, бажання до пізнання нашої планети, об’єднанню народів, прагнення до дружби і міцного світу на Землі. Безумовно, всі вони і їх послідовники з повним правом можуть повторювати слова великого російського письменника І. А. Гончарова: "А життя прекрасне ще і тим, що можна подорожувати!"
Так давайте подорожувати, друзі, хоч би по сторінках цієї книги і ваших географічних атласів.