“Таємничий острів” Жюль Верн короткий зміст
Події, описані в книзі, відбуваються на вигаданому острові, на який висадився вже знайомий читачам по попередніх творів капітан Немо.
Дії роману починаються під час громадянської війни в Сполучених Штатах. П’ятеро американців-сіверян (Наб, Сайрес, Гедеон, Герберт і Бонавентур) змушені тікати з Річмонда – столиці південців. У розпорядженні втікачів виявилася повітряна куля. Незвичайний транспортний засіб потрапляє в бурю. Американців винесло на берег невідомого їм безлюдного острова в Південній півкулі. Нові господарі острова починають облаштовувати знайдену ними землю і вже через деякий час налагоджують свій побут. Нова земля була названа островом Лінкольна. З часом у американців з’являється вірний друг – орангутанг, прозваний дядечком Юпом.
Одного разу поселенці знайшли ящик з вогнепальною зброєю, одягом, інструментами, книгами англійською мовою і різними приладами. У тому ж ящику була знайдена карта, на якій був відзначений острів Табор. Незнайома ділянка суші розташована недалеко від острова Лінкольна. Пенкроф, моряк за професією, хоче особисто побачити Табор. Для маленької подорожі друзі будують бот. Здійснюючи пробне плавання навколо острова, американці виявляють пляшку з запискою, в якій сказано, що людина, потерпіла, очікує допомоги на Таборі.
На острові дійсно було виявлено втратившого людську подобу Айртона. Як з’ясувалося, Айртон не потрапляв в корабельну аварію. Його залишив на Таборі господар парусника “Дункан” за те, що Айртон намагався організувати бунт. Господар парусника обіцяв, що коли-небудь обов’язково повернеться за ним. Друзі забирають Айртона з собою і оточують його турботою.
Після появи на острові Лінкольна нового жителя пройшло 3 роки. Американцям вдалося зібрати багатий урожай пшениці. Колись Герберт виявив у своїй кишені пшеничне зерно, що випадково опинилося там, і завдяки якому і з’явилася можливість вирощувати пшеницю. Друзі зайнялися розведенням домашньої птиці, побудували млин, зробили собі новий одяг. Але одного разу мирне і благополучне існування жителів маленької колонії було затьмарене появою на горизонті судна з чорним прапором, що можна було побачити тільки на піратських кораблях.
Жителі острова Лінкольна змушені боротися за свою землю з морськими розбійниками: спочатку на воді, потім на землі. Американців постійно не покидає відчуття того, що їм хтось допомагає, адже самостійно вони не змогли б упоратися з такою величезною кількістю піратів. Зрештою, вони знайомляться зі своїм таємничим покровителем. Індійський принц Даккар, відомий також як капітан Немо, будучи молодим, боровся за незалежність своєї країни. Всі соратники капітана вже померли. Сам принц теж був при смерті. Немо попередив друзів про те, що на острові скоро повинен вибухнути вулкан, а потім подарував їм скриньку з коштовностями.
Після смерті капітана американці зайнялися будівництвом корабля, щоб встигнути покинути острів. Човном Немо вже не можна було користуватися. Несподіваний вибух вулкана привів до того, що від острова залишився тільки невеликий риф. На ньому друзі дрейфували протягом декількох днів. Потім їх врятував вітрильник “Дункан”. Згодом з’ясувалося, що капітан Немо залишив послання на Таборі про те, що на сусідньому острові знаходяться люди, які очікують допомоги. Завдяки цій записці лінкольнці були врятовані.
Після повернення в Сполучені Штати “робінзони” продали коштовності, подаровані капітаном, і придбали невелику земельну ділянку, на якій оселилися всі разом.