Терміни та поняття
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ XVIII — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.
Азовське козацьке військо — укр. військ, формування, створене 1828 рос. урядом. Спершу складалося з 1500 козаків Задунайської Січі на чолі з кошовим отаманом Йосипом Гладким, які під час рос.-тур. війни 1828- 1829 перейшли на бік Росії. 1831 розселені в Катеринославській губ. між Бердянськом і Маріуполем.
Бухарестський мирний договір — договір між Османською і Рос. імперіями, підписаний 16(28).05.1812 у Бухаресті. Завершив рос.-тур. війну 1806-1812. Росія отримала Бессарабію, у тому числі населені українцями пд. (Ізмаїл, Акерман) і пн. (Хотин) частини. Ін. статті договору стосувалися Кавказу, Молдови, Волощини, Сербії, судноплавства та ін.
Бюрократизація (від фр. «панування канцелярії») — посилення ролі чиновників, за допомогою яких уряди Австр. та Рос. Імперій управляли населенням, позбавляючи його будь-яких елементів самоврядування.
Декабристи (від рос. «грудень») — рос. дворяни-революціонери поч. XIX ст., які здійснили виступ з метою повалення царизму грудні 1825.
Кирило-Мефодїївське братство (Кирило-Методіївське т-во) — укр. таємна політ. о-ція, що виникла в грудні 1845 — січні 1846 у Києві. Ініціаторами створення були В. Білозерськин. М. Тумак. М. Костомаров, П. Куліш, О. Маркевич. До братства згодом увійшли Г. Андрузькин. О. Навроцький, Д. Пильчиков, І. Посяда. М. Савич, О. Тулуб. У квітні 1846 до т-ва вступив Т. Шевченко. Програмні положення о-ції були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов’янського братства св. Кирила і Мефодія», осн. автором яких був М. Костомаров. Вони грунтувалися на ідеях укр. нац. відродження і панславізму. Братство ставило своїм гол. завданням побудову майбутнього с-ва на засадах християнської моралі, шляхом здійснення реформ; створення на принципах рівності та суверенності дем. федерації слов’янських народів на чолі з Україною; знищення царизму і скасування кріпосного права; установлення дем. прав і свобод; зрівняння у правах всіх слов’янських народів. Братчики бачили різні шляхи проведення у життя своїх ідей. Вони поширювати прокламації, твори Т. Шевченка, наук, праці, дбати про розвиток нар. освіти тощо. Т-во проіснувало 14 місяців. Його члени у березні 1847 були арештовані й покарані, найтяжче — Т. Шевченко.
«Книги буття українського народу» — гол. програмний документ Кирило-Мефодіївського братства написаний у 1846 М. Костомаровим. Відомий також під назвою «Закон Божий». На зміст документа вплинули твори Т. Шевченка «Історія русів», ідеологія панславізму, західноєвропейські ідеї. Гол. є поєднання християнських ідеалів справедливості, свободи та рівності з укр. патріотизмом. У «Книгах»» проводилася ідея укр. месіанізму: укр. народ, хоч і найбільш пригноблений, але й найбільш волелюбний і демократичний, звільнить росіян від їхнього деспотизму, а поляків — від аристократизму. Політ. ідеалом укр. руху проголошувалося об’єднання усіх слов’янських народів у федерацію зі столицею в Києві. Передбачалося скасувати кріпацтво і знищити самодержавство. Ідеї політ. автономії України у складі слов’янської федерації справили вел. валив на укр. нац. рух другої половини XIX — поч. XX ст.
Малоросійське товариство — укр. таємна політ. о-ція у Наддніпрянській Україні в першій половині 20-х рр. XIX ст. Організатор і керівник — В. Лукашевич, мета — політ. незалежність України. Осередки т-ва існували в Києві, Полтаві, Чернігові, Переяславі та ін. містах. 1826 члени о-ції були арештовані, але влада не довела існування т-ва і його учасників було звільнено.
Масонство (франкмасонство; від фр. «вільний муляр») — релігійно-етичний таємний сусп. рух, що виник ХVШ ст. в країнах Європи. Проголошував ідею Бога — Великого Майстра Світу, єдиної людської спільноти, духовного самовдосконалення. Масонські ложі існували й в Україні, зокрема полтавська «Любов до істини», в якій брав участь І. Котляревський. Масонські о-ції є і нині.
Національне відродження (від лат. «народ. плем’я» і укр. «відродження») — процес пробудження і формування самосвідомості народу, який проявляється у розвитку його духовної к-ри, прагненні від творити власне іст. минуле, захисті мови; фактично — процес становлення нації.
Нація (від лат. «народ, плем’я») іст. спільність людей, що складається в процесі формування певних характерннх її ознак. Етносоціальна спільність зі сформованою усталеною самосвідомістю своєї самоідентичності (спільність іст. долі, психології й характеру, прихильність нац. матеріальним і духовним цінностям, нац. символіці, національно-екологічні почуття тощо), а також територіально-мовною та екон. єдністю.
Новгород-Сіверський патріотичний гурток — таємний гурток укр. автономістів, що існував у Новгород-Сівсрському намісництві у 80-90-х рр. XVIII ст. До гуртка входили М. Значко-Яворський, М. Миклашевський, Г. Політика (Полетика), А. Худорба та інші. Ставив своїм завданням розвиток нац. к-ри та здобуття незалежності України. Члени гуртка поширювали патріотичні публіц. твори, створювали проекти розвитку укр. освіти (заснування ун-ту й академії наук), робили спроби знайти підтримку ідеї відновлення держ. незалежності України (місія В. і П. Капністів 1791 до Пруссії) тощо.
Південне товариство декабристів — таємна рев. о-ція декабристів в Україні, існувала 1821-1826. Створена офіцерами рос. армії, які служили в Тульчині (тепер Вінницька обл.), у березні 1821, очолювали П. Пестель, А. Юшневський. Щорічно у Києві відбувалися з’їзди т-ва. 1823 було схвалено поділ його на три управи (філії): Тульчинську, Кам’янську і Васильківську, 1824 — затверджено програму («Руську правду»), написану П. Пестелем. П. т. д. вело переговори з Пн. про спільний виступ проти царизму. Після арешту П. Пестеля, а згодом і А. Юшневського, поразки повстань у Петербурзі та Чернігівського полку Пд. т-во було розгромлене.
Польське повстання 1830-1831 рр. — нац.-визв. повстання поляків проти Рос. імперії. Розпочалося 17(29).11.1830 у Варшаві, охопило польські землі у складі Росії, поширилося на територію Правобережної України та Білорусі. Повстання очолював Ю. Хлопіцький, згодом — А. Чарторийський, а наприкінці — Я. Круковецький. Нац. польський уряд схвалив програму б-би за відновлення Польської держави у кордонах 1772. У ці дні вперше з’явилося звернене до всіх гноблених царизмом народів гасло «За нашу і вашу свободу!» В укр. землях польські повстанці зустріли значну протидію з боку селянства. 27.08(8.09).1831 рос. війська під командуванням І. Паскевича вступили у Варшаву. Повстання було придушене.
Промисловий переворот — перехід від мануфактурного до фабричного виробництва, від ручної праці до машинної, формування сусп. верств підприємців і найманих робітників. На укр. землях Рос. імперії відбувався у 30-80-х рр. XIX ст.
«Руська правда» П. Пестеля («Заповідна державна грамота вел. народу рос., що служить завітом для удосконалення Росії і містить правильний наказ як для народу, так і для тимчасового верховного правління») — осн. програмний документ Пд. т-ва декабристів, складений П. Пестелем і ухвалений керівниками т-ва на з’їзді в Києві 1823. Названа так автором 1824. Готувалась як наказ тимчасовому рев. урядові Росії. Передбачала знищення кріпацтва та безоплатне наділення селян землею, ліквідацію станового ладу і рівність усіх громадян перед законом, установлення респ. правління. Майбутня рев. республіка мала бути єдиною і неподільною державою з централізованою владою. Політ. самостійність могла отримати тільки Польща.
Товариство об’єднаних слов’ян — таємна політ. о-ція, заснована на поч. 1823 у Новограді-Волинському (тепер Житомирська обл.) братами А. і П. Борисовими та Ю. Люблінським. До його складу входили понад 50 офіцерів рос. військ. частин, серед них: І. Горбачевський, Я. Драгоманов, І. Сухинов, М. ІЦепилло. Програмні документи — «Клятвенна обіцянка» і «Правила», в основі яких лежала ідея панславізму. ТОС ставило за мету звільнення слов’янських народів від деспотизму й іноземного панування, встановлення респ. ладу та їхнє об’єднання у федеративний союз. Соціальна програма передбачала скасування кріпацтва. Українців і білорусів зараховували до «русского» народу. Члени ТОС мали намір досягти мети шляхом збройного повстання. У вересні 1825 члени т-ва погодилися увійти до Пд. т-ва, зберігаючи свою програму й окрему управу. Під час повстання Чернігівського полку вони взяли у ньому активну участь, зазнали поразки і були заслані до Сибіру.
Цензура (від лат. «суворе судження, вимоглива критика») — держ. нагляд, контроль за змістом публікацій друкованих видань, видовищ, театр, вистав, кінофільмів, радіо — і телевізійних передач тощо спеціально створеними установами; недопущення чи обмеження поширення ідей, інформації, що вважаються невигідними, небажаними або шкідливими для с-ва, такими, що підривають політ., соціально-економічні засади держави. Нібито скасована рад. владою в СРСР, але фактично до кінця його існування контролювала засоби масової інформації та ін. форми її поширення.
Чернігівського полку повстяння — збройний виступ проти царизму в Україні 29.12.1825- 3.01.1826 (10-15.01.1826). Виступ готувався ІІд. т-вом декабристів. Смерть царя Олександра І, повстання у Петербурзі прискорили виступ в Україні. Напередодні був арештований керівник Пд. т-ва П. Пестель. Повстання очолили керівники Васильківської управи Пд. т-ва — командир батальйону Чернігівського полку С. Муравйов-Апостол і поручик М. Бестужев-Рюмін. Воно розпочалося у селах Триліси та Ковалівка. Перед повсталими було прочитано прокламацію — «Православний катехізис», де містилися заклики до збройного повстання з метою повалення самодержавства. Загальна кількість повстанців становила 1020 солдатів і 18 офіцерів. У бою поблизу сіл Ковалівки та Устимівки з каральними військами генерала Гейсмара повсталі втратили бл. 50 осіб убитими і пораненими. Поранені офіцери А. Кузьмін та І. Муравйов-Апостол застрелилися. 895 солдатів і унтер-офіцерів було арештовано. За вироком суду С. Муравйова-Апостола і М. Бестужева-Рюміна повісили разом з ін. керівниками декабристів. Бл. 100 солдатів були заслані до Сибіру, 805 переведені на Кавказ, де йшла війна. Чернігівський полк було розформовано.
Читайте тему » Українські землі у складі Російської імперії 18-19 ст «, щоб детальніше зрозуміти матеріал.