Терміни та поняття
Українські землі в складі Російської імперії на початку 20 століття
Акціонерні товариства (від лат. «рух, дія, дозвіл» і укр. «т-ва») — об’єднання, у яких капітал поділявся на паї (акції), акціонери відповідали за його справи й отримували частку прибутку згідно зі своїм паєм.
Акція (від лат. «рух, дія, дозвіл») — цінний папір, що свідчить про участь його власника у капіталі акціонерного т-ва і надає право на одержання певної частини щорічного прибутку.
Антисемітизм (від гр. «протилежність, протидія, ворожість» і назви мовної родини, до якої належать євреї) — одна з форм нац. та реліг. нетерпимості, вороже ставлення до євреїв, одна з форм расового шовінізму.
Відруб — надання кожному селянинові права вимагати виділення йому землі в одному масиві згідно з пунктами столипінської аграрної реформи (з 1906).
«Громадська думка» — перша щоденна гром.-політ, газета укр. мовою у підросійській Україні. Виходила з поч. 1906 у Києві. Заснована Євгеном Чикаленком, Володимиром Симиренком і Володимиром Леонтовичем. У газеті працювали Федір Матушевський, Сергій Єфремов, Володимир Дурдуківський, Борис і Марія Грінченки. 1 серпня 1906 «Г. д.» було закрито. 15 вересня 1906 видання газети було продовжено під назвою «Рада».
Депресія (від лат. «придушення, пригнічення») — фаза екон. розвитку, що настає після кризи надвиробництва; характеризується припиненням спаду і застоєм у господарстві, недовантаженням підприємств, безробіттям, млявою торгівлею.
Імперіалізм (від лат. «влада, панування») — політика чи практика поширення впливу чи контролю однієї держави на ін., слабші чи менш розвинуті. У період після Другої світ, війни можна говорити про феномен «нео-імперіалізму», властивого розвинутим країнам, серед них США і СРСР, які значною мірою і та допомогою різних засобів контролювали розвиток «третього світу». На поч. XXI ст. Росія імперіалістичними засобами намагається відновити контроль над країнами, що утворилися після розвалу СРСР, зокрема Україною.
Концентрація виробництва (від лат. «об’єднання, спільність, сумісність» і «середина» та укр. «виробництво») — зосередження виробництва в одному місці: на певній площі, в певному р-ні, укрупнення виробництва, зосередження його на вел. підприємствах.
Криза (від гр. «вихід, закінчення») складний загострений стан, різкий злам або занепад, наприклад, к. аграрна — розлад сільськогосподарського виробництва.
Монополія (від гр. «сам продаю») — зосередження будь-чого в розпорядженні держави, однієї о-ції, фірми, особи тощо, переносно — виняткове право на щось; об’єднання підприємств певної галузі чи місцевості, які регулювали обсяг виробництва, розподіляли ринки збуту продукції, встановлювали ціни, закривали неприбуткові фабрцки та заводи.
Націоналізм (від лат. «народ») — у широкому розумінні слова рух, ідеологія, який проголошує націю однією з найвищих цінностей, вважає, що нація повинна бути вільною і становити окреме політ, тіло (автономію або самостійну державу). Як масове й загальнопоширене явище характерний для новітніх часів. В укр. нац. русі XX ст. утвердження н. пов’язане з ідеологією та діяльністю М. Міхновського, Д. Донцова, ОУН. У період загострення сусп. б-би н. сприймається як такий, що відповідає природі людини й с-ва, виражає важливі умови їх буття. Не доведений до патологічних форм н. задовольняє здорову потребу людини й с-ва у нац. самосвідомості як важливій складовій самоідентифікації в історії. Нині н. залишається поширеним явищем у світ. їст. розвитку.
Політичний страйк (від гр. «держ. чи сусп. справи» і англ. «страйк») — одна з форм політ. б-би, одночасна колективна відмова робітників і службовців від праці з пред’явленням урядові політ. вимог.
Профспілки (професійні спілки) — органи, які брали на себе функції захисту інтересів робітників перед підприємцями.
Ради робітничих депутатів — органи робітничої влади, які складалися з представників заводів і фабрик, почали виникати у часи піднесення революції 1905-1907, масові позапартійні об’єднання громадян, які намагалися бути своєрідними органами робітничої влади, своїми рішеннями вони скорочували тривалість робочого дня до восьми годин, надавали допомогу безробітним тощо.
Революційна українська партія (РУП ) — перша укр. політ. партія у Наддніпрянській Україні. Створена 11 лютого 1900 у Харкові як підпільна політ. о-ція. Засновниками партії були члени Харківської студентської громади Дмитро Антонович, Левко Мацієвич, Панас Андрієвський та ін. Першу програму о-ції, в якій проголошувалася ідея політ, самостійності України, написав Микола Міхновський, але вже 1902 він та інші націоная-радикали вийшли з партії та створили УНП. У січні 1904 від РУП відокремилася Укр. соц. партія на чолі з Богданом Ярошевським (приєдналася 1903). У травні 1904 Мар’ян Меленевський, Олександр Скоропис-Йолтуховський та ін. вийшли з партії, створили УСДС, яка стала складовою частиною РСДРП. Більшість членів РУП підтримали позицію Миколи Порша, Володимира Винниченка, які стояли на засадах націоналізму і самостійності України. У грудні 1905 відбувся останній з’їзд партії, на якому проголошено про заснування УСДРП. РУП мала значний вплив серед селянства, видавала пресу і пропагандистські матеріали.
Синдикат (від гр. слова «спільний») — 1) одна з форм монополій, об’єднання самостійних підприємств з метою регулювання ринку певного товару, підтримання високого рівня цін і одержання надприбутку, найпоширеніша форма монополій у початковий період їхнього існування; 2) госп. об’єднання в деяких галузях промисловості СРСР, що існували 1922-1930, у часи непу.
Товариство українських поступовців (ТУП) — нелегальна мІжпартійна гром.-політ. о-ція, що діяла у Наддніпрянській Україні 1908-1917. Створена на поч. 1908 за ініціативою членів УДРП для координації діяльності укр. нац. руху у період наростання реакції в Рос. імперії. Керівним органом ТУП була Рада, яка перебувхіа у Києві. Осередки о-ції — «громади ТУП» діяли по всій Україні (бл. 60), а також у Петербурзі та Москві. Напередодні Першої світ, війни до Ради ТУП входили Євген Чикаленко, Сергій Єфремов, Дмитро Дорошенко, Федір Матушевський та ін. Під час Першої світ, війни ТУП зайняло нейтральну позицію. Після Лютневої революції 1917 Рада ТУП разом з ін. о-ціями утворили УЦР. У березні 1917 назву о-ції змінили на Союз укр. автономістів-федералістів. а у червні 1917 — на УПСФ.
Трест (від англ. «довіра») — одна з форм монополій, коли всі об’єднані підприємства втрачають свою комерційну й виробничу самостійність і підпорядковуються єдиному управлінню.
Третьочервнева монархія — режим, який установився в Рос. імперії після подій 3 червня 1907, які вважають держ. переворотом (розпуск II Держ. думи, що було топтанням «Осн. законів Рос. імперії», які передбачали при схваленні подібних рішень активну участь Думи).
Українська демократично-радикальна партія (УДРП) — партія ліберально-демократичного спрямування, створена наприкінці 1905 у Києві внаслідок об’єднання УДП і УРП. До керівного органу УДРП — Ради партії — увійшли Борис Грінченко, Сергій Єфремов, Модест Левицький, Федір Матушевський, Євген Чикаченко. Первинними осередками партії стали громади. Програма партії побудована на принципах парламентаризму і федералізму, автономна Україна повинна була управлятися виборною Укр. нар. радою (сонмом). У програмі також зазначалося, що соц. лад, до якого рухається людство, найкраще забезпечить інтереси громадян. УДРП мала своїх депутатів у І і II Державних думах (Ілля Шраг, Володимир Шемет, Павло Чижевський, Олександр В’язлов). Її офіційним органом була газета «Громадська думка», яку згодом змінила «Рада». На поч. 1908 УДРП розпалася, а її члени утворили ТУП.
Українська народна партія (УНП) — перша укр. партія самостійницького напряму в Наддніпрянській Україні. Заснована Миколою Міхновським 1902, об’єднала прихильників націоналізму, ідеї незалежної Укр. держави. Програмні засади УНП викладені у брошурі Миколи Міхновського «Самостійна Україна». Осн. засобами досягнення поставленої мети — здобуття незалежної України — партія вважала страйки та збройне повстання. Після перемоги передбачалося встановлення самостійної дем. республіки. Після 1907 діяльністьУНП занепала і не мала систематичного характеру. У грудні 1917 члени УНП створили УПСС.
Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП, популярна назва — есдеки) — політ. партія, що утворилася у грудні 1905 з РУП. Визнавала марксистську ідеологію, складалася з інтелігенції, частково з робітників і селян. Підкреслюючи нац. питання і домагаючись автономії України, УСДРП вела свою діяльність незалежно від рос. есдеків. Провідними діячами партії були: Володимир Винниченко, Дмитро Антонович, Симон Петлюра, Микола Порш та ін. За УЦР партія взяла на себе осн. тягар виконавчої влади (уряди Володимира Винниченка). За Гетьманату перебувала в опозиції, брала участь у підготовці антигетьманського повстання і формуванні Директорії, яку очолював Володимир Винниченко, а згодом — Симон Петлюра. 1918-1920 члени УСДРП Володимир Чехівський, Борис Мартос, Ісаак Мазепа очолювали Раду Нар. Міністрів УНР. У січні 1919 партія розкололася на дві фракції: праву — «офіційну соціал-дємократичну» і ліву — «незалежну»^ з якої згодом утворилася УКП. В еміграції «Закордонна делегація УСДРП» мала центр у Празі та належала до Соц. Інтернаціоналу. 1950 УСДРП об’єдналася з ін. соц. партіями в Укр. соц. партію.
» Хлібороб » — перша газета укр. мовою у Наддніпрянській Україні. Виходила у Лубнах (нині Полтавської обл.) з 25 листопада до початку грудня 1905 без дозволу влади на кошти укр. громади міста. Фактичним редактором був Володимир Шємет. Газета мала самостійницьку, націонап-радикапьну орієнтацію. Наклад «X.» становив 5 тис. примірників. Видання закрите у грудні 1905 за розпорядженням рос. уряду.
Хутір — невеликий населений пункт, часом одна-дві хати, з господарствами на деякій відстані від міст і сіл.
Читайте тему » Українські землі в складі Російської імперії на початку 20 ст. «, для детального розгляду матеріалу.