Терміни та поняття
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVIII — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.
Галицько-Руська матиця — культурно-освітнє т-во в Галичині, засноване 16.07.1848 у Львові. Її осн. метою було проведення просвітницької та видавничої діяльності, а також розвиток шкільництва на західноукраїнських землях. Першим головою Г.-Р. М. став М. Куземський. З поч. 60-х рр. XIX ст. керівництво т-ва опинилося в руках москвофілів. З другої половини 80-х рр. діяльність Г.-Р. М. поступово занепадає. Остаточно вона перестала існувати у 30-х рр. XX ст.
Головна руська рада — перша укр. політ. о-ція у Галичині. Створена 2.05.1848 у Львові під час революції в Австр. імперії для захисту прав укр. населення. ГРР вимагала поділити Галичину на дві окремі адмін. одиниці — укр. і польську; об’єднати укр. землі (Галичину, Буковину і Закарпаття) в одну провінцію; викладання у школах і видання урядових розпоряджень вести укр. мовою. Головою ГРР був обраний єпископ Г. Яхимович, а згодом — М. Куземський. їй підпорядковувалися «поменьшї» ради. ГРР організувала культурно-освітянське т-во Галицько-Руську матицю, відкрила Нар. дім у Львові, скликала Собор руських учених, видавала першу в Галичині укр. газету — «Зоря галицька». Була розпущена 1851.
«Зоря галицька» — перша укр. щотижнева газета, яка виходила з 1848 до 1857 у Львові. До 1851 була органом Гол. руської ради. Проголошувала ідеї окремішності та єдності укр. народу. З 1851 перейшла на москвофільські позиції, у 1853 перетворена на журнал. 1857 перестала виходити через фінансові труднощі.
Львівське збройне повстання — збройний виступ міщан Львова в листопаді 1848. Повстання ініційоване членами Польського дем. т-ва в умовах наступу контрреволюції. Уранці 2. 11 .1848 між повстанцями та урядовими військами відбувалися збройні сутички. Головнокомандувач австр. військами Гаммерштейн віддав наказ артилерії обстріляти місто, внаслідок чого загинуло 55 осіб, чимало споруд зруйновано. Кількасот учасників повстання віддано до суду. Придушення повстання наблизило реставрацію абсолютизму в Австр. імперії.
Освічений абсолютизм (від укр. «освіта» і лат. «необмежений») — політика ряду європейських монархічно-абсолютистських держав у другій половині XVIII ст., зумовлена ідеологією Просвітництва. Знайшла свій вияв у проведенні реформ з метою модернізації сусп. відносин (ліквідація станових привілеїв, обмеження кріпосної залежності селян, поширення освіти, звуження впливу церкви тощо). Щодо укр. земель політику о. а. здійснювали правителі Австр. імперії Марія-Терезія і Иосиф II.
Революція 1848-1849 рр. на українських землях — події революції 1848-1849 в Австр. імперії, що відбувалися в Галичині, Буковині та на Закарпатті. У Галичині активною рев. силою виступило селянство, яке добивалося радикального вирішення аграрного питання. Скасування панщини у цьому краї відбулося найраніше. 2.05.1848 була створена Гол. руська рада, яка стала керівним органом укр. нац. руху. Вона висунула вимогу поділу Галичини, сподіваючись підірвати засилля у краї польської шляхти та забезпечити кращі умови розвитку укр. населення. Вел. значення для активізації нац.-культ. руху мали проведення 19-26.10.1848 у Львові Собору руських учених, створення Галицько-руської матиці, видання перших газет і журналів укр. мовою, зокрема «Зорі Галицької», діяльність нац. аматорських театрів. Селянське повстання на Буковині 1848-1849 через втрату сервітутних прав очолив Л. Кобилиця. 4.03.1849 Буковина була відокремлена від Галичини і проголошена окремим коронним краєм зі своїм сеймом і адміністрацією. Активно відгукнулося на рев. події й населення Закарпаття. Але кріпацтво тут було скасовано найпізніше — лише 2.03.1853. Закарпатська інтелігенція і духовенство вимагали об’єднати край з Галичиною, але влада пішла лише на незначні поступки в галузі освіти, та й вони були скасовані після придушення революції. Усе ж події 1848-1849 мали величезне значення. Революція надала політ. характеру нац. рухові, було зроблено перші кроки до нац.-держ. самоутвердження.
«Русалка Дністровая» — укр. альманах, виданий»Руською трійцею» у Буді (тепер Будапешт) 1837. Містить укр. нар. пісні з передмовою І. Вагилевича, твори М. Шашкевича, І. Вагилевича та Я. Головацького, переклади сербських нар. пісень тощо. У передмові («ІІередслів’ї») М. Шашкевич розцінив альманах як явище загальноукраїнського нац. — культ. відродження. «Р. Д.» стала маніфестом нац. відродження і засвідчила про появу нової л-ри на західноукраїнських землях.
«Руська трійця» — гром.-культ. угруповання дем. спрямування, що сформувалося серед укр. студентської молоді Львівського ун-ту та вихованців греко-католицької духовної семінарії у 1830-х рр., очолювали М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацькнй. Намагалася піднести освітній рівень і пробудити нац. свідомість галичан, щоб прислужитися справі відродження нац. життя укр. народу та входження його в коло вільних і культ. націй Європи, перш за все, слов’янських. Діячі «Р. т.» працювали в галузі джерелознавства, літературознавства, мовознавства, народознавства, педагогіки, фольклористики, вели літ.-худ., журналістську та перекладацьку роботу. Більшість наук. праць видано у 40-х рр. XIX ст. Худ. творчість членів о-ції започаткувала нову, нац. л-ру на західноукраїнських землях. Національно-патріотичні мотиви знайшли своє відображення в альманахах «Р. т». Рукопис «Зоря» (1834) був заборонений цензурою. «Русалка Дністровая» була видана у Буді (нині Будапешт) 1837. їхні традиції продовжив упорядкований братами Головацькими альманах «Вінок русинам на обжинки» (Відень, 1845-1847, тт. 1-2). Підсумком патріотичної діяльності о-ції стало сформулювання гол. програмних засад укр. нац. руху в статті Я. Головацького «Становище русинів у Галичині», які 1848 поклала в основу своєї діяльності Гол. руська рада. Діячі «Р. т.» підтримували тісні особисті та творчі стосунки з представниками Наддніпрянської України. Їхні найкращі твори перекладені багатьма іноземними мовами.
Селянська реформа на західноукраїнських землях — скасування кріпосного права, проведене австр. урядом під час революції 1848 в Австр. імперії з метою пристосування економіки до потреб кап. розвитку. Здійснена під тиском рев. подій і масових селянських рухів. У Галичині панщина скасована указом імператора Фердинанда І від 17.04.1848, на Буковині — 1.07.1848, на Закарпатті — 1853. На підставі рішення парламенту 7.09.1848 видано закон про звільнення селян від кріпосної залежності на території всієї Австрії, надання їм прав громадян держави та права власності на ту землю, якою за панщини вони користувалися на правах спадковості. За «звільнення» селян поміщики отримували вел. викуп. У власність селянства перейшло менше половини земельній угідь Галичини та Буковини. У власність поміщиків перейшли майже всі ліси та пасовища, за користування якими селяни мали відробляти або платити. Грабіжницький характер реформи спричинив дальше зубожіння селянства, викликав хвилю селянських заворушень у Галичині й Закарпатті та Буковинське селянське повстання 1848-1849 на чолі з Л. Кобилицею.
Сервітути (від лат. «підпорядкованість, повинність») — обмежене право користування чужою власністю, переважно землею. На правах с. в Україні селяни користувалися спільно з поміщиками лісами, луками, пасовиськами та ін.
Слов’янський з’їзд (Слов’янський конгрес) — перший з’їзд представників слов’янських нац. рухів Австр. імперії, який відбувся 2-12.06.1848 у Празі. Ставив за мету скоординувати і об’єднати зусилля слов’янських народів, землі яких входили до складу Австр. монархії, для захисту нац. інтересів перед небезпекою пангерманізму. У з’їзді взяли участь 363 делегати, зокрема 61 у складі польсько-української групи з Галичини. Галицьких українців представляла делегація Гол. руської ради — І. Борисикевич, о. Г. Гинилевич, О. Заклинський, із Закарпаття — А. Добрянський. Укр. делегація добивалася визнання за українцями рівних прав і свобод поряд з ін. народами, прийняття до майбутньої слов’янської федерації. Цю позицію підтримали ін. слов’янські народи, польська делегація визнала справедливість вимог українців. Свідченням цього стала компромісна угода між обома делегаціями, що гарантувала рівноправність представників усіх національностей і віровизнань у Галичині в адмін. та освітній справах; створення спільної українсько-польської нац. гвардії, єдиного сейму і органів виконавчої влади. Спірне питання про поділ Галичини на укр. і польську частини відкладаюся до вирішення його сеймом. З’їзд виробив (не встиг ухвалити) звернення на ім’я імператора, в якому висловлювалася ідея перебудови Австр. імперії на федерацію рівноправних автономних народів на чолі з конституційною династією Габсбургів. Конгрес припинив роботу 12.06.1848 у зв’язку з початком повстання у Празі й обстрілом міста австр. військами. Участь у роботі з’їзду укр. делегатів стала першою маніфестацією на міжнародному рівні незалежницьких прагнень відродженого українства.
Собор руських учених — перший з’їзд діячів укр. освіти, науки та к-ри Галичини, який відбувся 19-25.10.1848 у Львові. Скликаний за ініціативою письменника М. Устияновича та заст. голови Гол. руської ради І. Борисикевича з метою об’єднання зусиль укр. інтелігенції для підвищення освітнього рівня народу. У Соборі взяло участь 118 осіб. Було накреслено програму розвитку укр. шкільництва. Більшість учасників форуму висловилася за літ. мову, близьку до нар., фонетичний правопис. Було засновано Т-во нар. освіти, члени якого увійшли до складу правління Галицько-руської матиці.
«Холерні бунти» — масові виступи селян Закарпаття у 1810-1815 і 1831. приводом до яких стали обмеження (карантин, заборона пересування), запроваджені у зв’язку з епідемією холери. Під впливом цих заворушень угорський уряд (Угорщина мала автономію у складі Австр. імперії, їй підпорядковувалося Закарпаття) 1836 скасував частину другорядних натуральних повинностей, а також дещо обмежив права поміщиків щодо селян. Але збереглися усі найважчі повинності селян, було підтверджено право поміщиків на володіння землями.
Пропонуємо ознайомитися з темою » Західноукраїнські землі наприкінці 18 — у першій половині 19 ст «, щоб детальніше ознайомитися з матеріалом.