Задум роману “Тигролови” Виношувався І. Багряним під час його перебування в таборі, коли, втікаючи з нього, він блукав тайгою та переховувався в оселях мужніх далекосхідних мисливців-звіроловів, нащадків вихідців з України.
“Тигролови” історія написання
1943 року задум було втілено, а в 1944 році твір, який спочатку мав назву “Звіролови”, побачив світ і незабаром був відзначений премією у Львові. Роман написаний за 14 днів.
У 1946 році роман видано у вдосконаленому варіанті. Він витримав багато видань українською та німецькою мовами, перекладався англійською (у США, Канаді, Англії), голландською, французькою мовами.
Сам автор згадував: “Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво”.
З цієї “цікавості”, очевидно, й народився роман “Тигролови”. А ще – з великого болю за Україну, за її знищуваний, тероризований народ.
В основу роману поклав власний гіркий притайожний випадок:
| “ | Мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником…Я не просто писав, я – жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів. | “ |
Твір був вперше надрукований 1944 року у львівському журналі “Вечірня година” у скороченому вигляді під назвою “Звіролови”. Того ж року на літературному конкурсі у Львові роман був нагороджений першою премією, яку розділив з повістю Тодося Осьмачки “Старший боярин”.
Чому роман має назву “Тигролови”
Назва твору є символічною. Змінивши її з початкової “Звіролови” на “Тигролови”, Іван Багряний суттєво поглибив змістові акценти розповіді. Тигр – один з наймогутніших і найнебезпечніших диких звірів. Родина Сірків, живучи в єдності з навколишньою природою, навчилася приборкувати цих звірів. Автор стверджує мужність, фізичну та моральну силу Сірків, представників українського народу, їхню здатність перемагати найтяжчі обставини.
Через мотиви утечі й “польованої людини” образ Григорія Многогрішного також асоціюється з цим сильним, сміливим і вольнолюбивим диким звіром. Іван Багряний показує становлення “нового українця”, який зможе здолати дракона, і таким чином вибороти право свого народу на майбутнє. Нащадок козацької шляхти (Григорій – брачний товариш гетьмана Дем’яна Многогрішного) вступає у боротьбу і вбиває “новітнього тигролова”, уособлення радянської імперської системи майора Медвина.