У цій статті ви дізнаєтеся які символи використані у творі “Три зозулі з поклоном”.
Символи твору “Три зозулі з поклоном”
- Софія – мудрість, а ще мучениця, матір Віри, Надії, Любові;
– Зозуля – міфічна істота, образ зустрічається в народних піснях, баладах, в творах Тараса Шевченка, символ туги;
– символічне число 3 : три зозулі з поклоном посилає Михайло Марфі. Можливо, це позначає побажання щастя, спокою, любові. Для автора – це підказка назви твору, для читача – ключ для розуміння непростого плетива трагічного й високого в долях героїв. Три – християнський символ. У цьому творі це число безпосередньо пов’язано з епіграфом “любов Всевишня”, а значить вчить не засуджувати, розуміти, прощати;
– Сосна – цар-дерево, вічнозелене, шишки сосни символізують плодючість, багатство. Недарма, булочки, якими запрошували на весілля випікали в формі шишок. Це дерево вважають також і надгробним. Тому “татова сосна” – натяк на те, що чекає батька в майбутньому і спроба лишити щось по собі на землі. Смола сосни – живиця – гоїть рани, а значить допоможе з’ясувати болючі для сина питання;
– Чорна хустина – символ жалю, туги, горя;
– Ромашка – символ кохання і чистоти.
“Три зозулі з поклоном” чому така назва?
В українського народу існує віра не лише у приворотне зілля, а і у відворотні замовляння. Коли закоханій людині не могли відповіст ивзаємністю, щоб позбавити, тоді виникло бажання створити новелу про віддане кохання, людську чесність і порядність. “Три зозулі з поклоном” глибоко розкриває внутрішній світ Г. Тютюнника, його світобачення.
Зозуля – це багатозначний символ наших пращурів. Зозуля віщує весну і пророкує людині, скільки років та житиме. Кажуть, що зозуля кує тільки навесні від Благовіщення до Купала, а як викинеться ячмінний колос, вона ним “давиться” і перестаєкувати. Вірили в те, що в зозулі-золотоключниці зберігаються ключі від вирію, а тому вона прилітає останньою, а у вирій летить першою. Це символ туги, бездітної вдови, але найголовніше – це символ віщування.
Відомо, зозуля гнізда не мостить, тож людина повинна була зрозуміти, що її кохання приречене, не матиме у відповідь такого ж почуття.
І Марфа, і Софія, і Михайло сподівалися на щастя. Але даремно. Із змісту зрозуміло, що до всіх них линули три зозулі з поклоном. Герої залишаються на роздоріжжі: Михайло безслідно зникає на каторзі, Соня одна ростить сина, Марфа продовжує чогось чекати, вдивляючись в обличчя сина Михайла.