Вірш Н. А. Некрасова «Трійка» присвячено темі важкої долі російської жінки. У 1847 році воно опубліковане в журналі «Современник».
«Трійка» Некрасов аналіз
Сюжетну основу вірша «Трійка» становить розповідь про долю молодої кріпачки. Вийшовши на дорогу, вона проводжає поглядом трійку, що швидко мчиться. Поет розмірковує про долю цієї дівчини, співчуває їй. Позиція Некрасова розкривається і в обраній формі розповіді. Вірш являє собою відкрите звернення до героїні. Поет звертається до неї на «ти» і веде розмову саме з нею, але вона не чує його, звичайно, і поки не знає про свою гірку долю.
Твір має кільцеву композицію: його обрамляє поетичний образ промайнувшої трійки. Композиційно вірш ділиться на дві частини. Перша частина — перші п’ять строф — розповідає про сьогодення героїні. Друга частина (6-12 строфи) — роздуми поета про майбутнє цієї молодої дівчини, про її долю. І за настроєм, і за змістом частини контрастні. Образ селянської дівчини представлений автором у традиціях усної народної поезії.
У першій частині дівчина сповнена життя й очікування любові. Підбір дивно барвистих епітетів створює яскравий і незабутній образ: червона стрічка у волоссі, чорних як ніч, «рум’янець щоки», «лукаве око». Але головне в тому, що цей жіночий образ незвичайно динамічний. Автор домагається такого ефекту, насичуючи текст різними дієслівними формами (біжиш квапливо; в’ється червона стрічка; пробивається легкий пушок; дивиться жваво лукаве око; погляд… повний чар, запалюють кров).
Підкреслена не тільки краса дівчини, але і її гарячність, жвавість, які так властиві юності. Здається, що життя теж повинна посміхатися їй у відповідь. Все в побудові вірша вказує на те, що навіть підходяща пара для дівчини є. Якщо порівняти другу і третю строфи, то виявиться, що рими непарних рядків третьої строфи перегукуються з римами парних рядків другої строфи (квапливо — красиво — диво — грайливо) — краса дівчини немов би співзвучна красі юнака. Славна б вийшла пара! Але шоста строфа стає переломною в розповіді про майбутнє ліричної героїні. Три крапки після перших двох рядків немов відокремлює мрію від реальності.
Поет описує типове життя селянки: Буде бити тебе чоловік-коверзун І свекруха в три погибелі гнути. Красуню чекає безпросвітне життя в повсякденних трудах і турботах. Примітивне існування, важка праця, побої неминуче позначаться на її зовнішності, життя втратить сенс і радість. Нещадно, точно і яскраво змальовує автор картину життя заміжньої селянки. Майбутнє безрадісно. Після заміжжя дівчину чекають одні тільки тяготи і турботи, а потім передчасна старість й смерть.
Головний засіб виразності, яке використовує Некрасов в даному творі, — це прийом контрасту. На ньому побудована і основа сюжету, і композиція вірша. Прийом контрасту проявляється й в поступовій зміні мажорних епітетів (легкий пушок; лукаве око; подбоченясь красиво; грайливо в’ється) на прозаїзми (нечупара мужик; тупе терпіння; перетягнеш потворно груди; в три погибелі гнути).
Трьохстопний анапест — віршований розмір, яким написано вірш, — дозволяє сприймати його як пісню. Воно було покладено на музику — це відомий романс (романсом стала перша частина вірша — ліричний епізод зустрічі героїні з «проїжджим корнетом»). Вірш закінчується трьома крапками. Але остання строфа пройнята таким почуттям гіркоти, що читачеві і не потрібно нічого пояснювати. Героїня безсила — їй не нагнати «скаженої трійки». Трійка — красива метафора, що символізує швидкоплинність земного життя. Вона проноситься так блискавично, що людина не встигає навіть усвідомити сенсу свого існування, а вже тим більше що-небудь змінити у своїй долі. Трійка — це і символічний образ мрії кожної дівчини про щастя.
Мотив нездійснених надій і мрій звучить в останніх двох строфах, які містять відповідь на поставлені на початку вірша питання: «Что ты жадно глядишь на дорогу?..», «И зачем ты бежишь торопливо?..»: Не гляди же с тоской на дорогу, И за тройкой вослед не спеши, И тоскливую в сердце тревогу Поскорей навсегда заглуши! Не нагнать тебе бешеной тройки: Кони крепки, и сыты, и бойки, — И ямщик под хмельком, и к другой Мчится вихрем корнет молодой…» Розгорнуту відповідь на питання про жіноче щастя Некрасов дасть у своїй творчості багато пізніше — в поемі «Кому на Русі жити добре «(у розділі» Крестьянка «). Трагічна доля російської жінки-селянки й нереалізовані можливості народу в подальшому стануть для Некрасова головними темами творчості.