“Украла” Борис Грінченко переказ оповідання нагадає про головні події в творі.
Оповідання Б. Грінченка “Украла” сповнено авторським гуманізмом, в основі якого лежить віра в людину, в її здатність до милосердя.
“Украла” Грінченко скорочено
Вчитель зайшов до класу, і зрозумів, що щось трапилося. Школярі оточили його стали навперебій про щось сердито розказувати. Всі діти стояли і лише одна дівчинка Олександра, дочка сiльського писарчука-п’янички, сиділа.
…низько похнюпивши голову i втупивши очi у свiй стiл. Їi бiляве, все у веснянках, обличчя було бiле, як крейда. Вона вхопилася руками за стiл, мов боялася, що ii тягтимуть кудись силомiць.
Все ж діти розповіли, що саме Олександра украла в однієї з учениць Пріськи шматок хліба.
Ця новина здивувала вчителя, в школі ще такого не було, і на Олександру вiн такого подумати не міг. Вона була просто дiвчина боязка – мабуть, налякав ii батько-п’яниця.
Вчитель почав допитуватись Олександру, чи правда це, а вона сиділа, як кам’яна. Учитель зрозумiв, що Прiська казала правду.
Пріська почала розповідати, що вона вже й раніше потроху крала в неї хліб, і всі учні почали вимагати вигнати Олександру зі школи.
Учитель сказав, що потрібно дізнатися – чому Олександра так вчинила. І вчителю вдалося довідатися від дівчини, яка гірко плакала, що це вона вкрала хліб.
Вона заридала ще дужче. У великiй класовiй хатi стояли шiстдесят школярiв мовчки, не ворушачись, а серед iх, припавши головою до столу, гiрко плакала маленька бiлява дiвчинка.
Трохи заспокоiвшись, зібравшись з духом дівчина сказала:
– Я iсти хотiла. У нас… у нас… нема чого iсти… Батько нiчого… не приносять з волостi… усе пропивають… Ми iмо су…су…сухарi вже другий тиждень.
I бiльше вона нiчого не могла сказати за слiзьми. Учитель взяв Олександру за руку i, сказавши iй кiлька ласкавих слiв, повiв у свою хату, щоб вона там заспокоiлася. Як повернувся вiн у клас, то з десяток рук простяглося до його, i в кожнiй руцi була якась iжа.
– Нате! дайте iй! хай попоiсть!
Учитель глянув на дiтей. Хлопцi були нi в сих нi в тих, дiвчата деякi плакали. Вiн забрав усе, що дiти надавали, i понiс Олександрi. Але вона нiчого не хотiла iсти i все плакала.
Після цього ніхто не згадував Олександрі того випадку. Товаришки люблять її, часто пригощають чимось, але вона рідко щось бере. Цього року здасть всі екзамени і вийде зі школи розумною і правдивою дівчиною.