“Українське альфреско” аналіз вірша

Ліна Костенко ” Українське альфреско ” аналіз поезії – тема, ідея, художні засоби, віршовий розмір.

“Українське альфреско” Ліна Костенко аналіз

Альфреско – це фреска, виконана на стіні водяними фарбами но свіжій сирій штукатурці. Часто такий малюнок мав ідилічний сюжет. У творі “Українське альфреско” Ліна Костенко малює традиційну картину українського селянського світу, використовуючи фольклорні образи-архетипи: шлях, долина, біла чайка, дід і баба, курочка ряба, лелека. Та з розвитком сюжетної лінії за милою пастораллю сільського життя читач угадує страшну трагедію старого подружжя: воно не має дітей.

Вид лірики : філософська.

Жанр “Українське альфреско” : ліричний вірш.

Провідний мотив “Українське альфреско” . У творі звучить мотив розриву між поколіннями, коли до діда і баби, які живуть у селі, не приїжджають онуки, які або забули стареньких, або дітей у подружжя ніколи не було. отже, й онуків нема шілки чекати.

Ідея “Українське альфреско” – показати руйнування ідилічної картини, позбавленої одвічних цінностей, адже діти, онуки – це продовження життя.

Римування – перехресне: граба ряба, на самоті – золоті (абаб)

Віршовий розмір “Українське альфреско”

Вірш написано семистопним ямбом із пірихієм з перебивкою ритму у кінці; сьома стопа усічена за рахунок другого й четвертого рядків. Цей ритм властивий для епічних творів фольклору і допомагає довершити картину пасторального життя – воно наче у казці.

Композиція “Українське альфреско” . Поезія “Українське альфреско” – це розповідь про життя селянської родини. У першій строфі поетеса створює ідилічну картину, і тільки слово “самота” дешо порушує гармонію. У другій строфі перспектива картини наближається до читача: ми бачимо “вишні чорноокі” на гіллі. Ідилія перших строф різко переходить у драму: самотня старість відчувається в усьому.

Образи “Українське альфреско” . У творі є два головних образи – дід і баба, які тихо доживають свій вік серед чудової природи. Подружжя не має дітей – і в цьому найбільша трагедія старих селян. Крім цих образів у вірші є багато фольклорних образів-архетипів.

“Українське альфреско” художні засоби

    Епітети – золоті яєчка, “вишні чорноокі”, “шлях золотий” Метафори – хатка стоїть на самоті, “дорога лежить”, “казка сидінь, жоржини виглядають” зображують застиглість картини: Уособлення “навшпиньки виглядають жоржини через тин” створює конкретний зоровий образ, шо дозволяє уявити висоту тину, вигляд квітів.

У вірші “Українське альфреско” Ліна Костенко, використавши пасторальний малюнок і контрастне до нього життя, зобразила трагедію діда й баби, їхню самотність, яку прикрашають тільки квіти, лелека й сусідські діти. Повз їхню хату “хтось до когось їде тим шляхом золотим”, а старе подружжя асоціюється з останньою у світі казкою, яка сидить під образами. Сумно, але коли не стане діда й баби, зникне і той казковий світ, у якому поїси що живуть ці лагідні люди.