Устим Кармалюк хронологічна таблиця
27 лютого 1787 в с. Головчинці Літинського повіту Подільської губернії (тепер с. Кармалюкове, Жмеринського району, Вінницької області) народився в сім`ї селянина-кріпака Якима син Устим.
1806 – 1811 У. Кармалюк – дворовий у поміщика Пігловського.
1811 Перший арешт Устима в економії Пігловського з метою віддати в рекрути. Втеча.
1812 Другий арешт. Віддача в рекрути. Втеча.
1813, березень Напад на сільських багатіїв Федора Шевчука та Івана Сала в с. Дубовому. Спалення гуральні поміщика Пігловського
1814, весна Полонення Кармалюка в лісі, утримання його і побратима Данила Хрона в Літинській тюрьмі, згодом відправлено до Кам`янця-Подільського району.
1814 – 1817 Напади на панські маєтки.
1817, січень Полонення Кармалюка вдруге і приведення під вартою до Кам`янця-Подільського
1818, вересень Засудження Устима військовим судом при Кам`янець-Подільському ордонанс-гаузі до смертної кари. Але Подільський військовий губернатор Бахметьєв замінив страту на покарання 25-ма ударами батога, тавруванням і засланням до Іркутської губернії на каторгу.
1818, грудень Втеча по дорозі на каторгу з Вятської губернії. “Ушёл из путевой тюрьмы…”
1819, весна Кармалюк на Поділлі. Переховування його дружиною і односельцями.
1821 Напад на економію поміщиці Поплінської.
1822 Устим Кармалюк, маючи намір жити спокійно з сім`єю, хоче переселитися в Чорноморські степи, однак Марія проти виїзду з рідного села. Напади Кармалюка на шляхтичів Павла Опаловського, Леська Базилицького. Схоплення Устима в с. Галузинцях шляхетським загоном, очолюваним Феліксом Станіславським, закованного в кайдани відправлено до Літина.
1822, березень На допиті в Літинськомі нижньому земському суді називає себе Василем Гавриленком. Очна ставка з дружиною і синами: старшим Іваном від першого шлюбу та восьмирічним остапом і п`ятирічним Іваном. “1-й из них повторял показание своё, а последние, целуя отца в руки и в лицо, утверждали что он есть в действительности их отец родной… Кармалюк дрожащим голосом чинил запирательство, говоря одно и то же, что он не их отец, холост и не Устим Кармалюк, а Василий Гавриленко”.
1823, квітень На Кам`янецькому майдані “наказан 101-м ударом кнута, вновь выжгли клеймо на лбу и сослали в вечную каторгу в Сибирь”. Дружина Кармалюка “наказана розгами на площади в городе Литине и четыренедельным арестом” за переховування чоловіка.
1825, січень-лютий Кармалюк у Тобольску. Відправлення в Ялуторовську гуральню. Невдала втеча, переведення на мідний завод, що знаходився біля Тобольська.
1825, березень Втеча з Тобольська. На Поділля добрався весною 1826 року. Напади на корчмарів і панів.
1827, червень Полонення Кармалюка поміщиком Янчевським в с. Кальня-Деражня через зраду шляхтича Антонія Ольшевського. Військова команда в кількості 50-ти солдатів доставила закутого в кайдани народного месника в м. Летичів.
1827, початок грудня Переведення Устима з Летичівської тюрьми до Літинської та продовження слідства над ним. Спроба втечі, бунт у тюрьмі. Тюремна влада, боячись Кармалюка, прикувала його “на цепи к столбу в камере”.
1828, березень Засудження Подільським головним судом до покарання Кармалюка 101-м ударом батога, із засланням на каторгу в Сибір.
1829 Кармалюк втретє тікає з каторги, зокрема, з Боровлянської гуральні, що біля Тобольська.
1830, січень Затримання в Ніжині “за неимением письменного вида”. Покарано при Катеринославському ордонанс-гаузі 100-ма палицями і відправлено на військову службу в Архангелгородський піхотний полк. Втеча. І знову – невдача. В кінці року арешт у с. Нова Синява економом Секлецьким. Ув`язнення Устима в Літинській тюрьмі.
1831, грудень Вирок Літинського повітового суду: покарати розбійника 101-м ударом, заслати на каторжні роботи.
1832, квітень Втеча Кармалюка з Літинської тюрми. Нові напади на панів, організація ним селянських загонів.
1834, серпень Смерть у тюрьмі старшого сина Івана.
1833 – 1839 Активна діяльність спеціальної Галузинецької комісії по боротьбі з загонами Кармалюка, яку очолював чиновник з особливих доручень Візерський.
1835, 10 (22) жовтня Вбивство Кармалюка шляхтичем Рудковським в хаті Оляни Процькової (Прокопчук) села Коричинці Шляхові.