Вірш В. Голобородька “Ми йдемо” написаний верлібром, але має чіткий внутрішній ритм, внутрішню наснагу. Ліричний герой поезії відчуває себе часточкою великого народу, який нарешті здобув волю і тепер гордо йде по світу, незважаючи на заздрість сусідів і злобу ворогів. “Ми” пройшли через утиски, заборони, кров і знущання, але зберегли свою мову, свої традиції, свою гідність та честь. Тому гордо йдемо вперед, до процвітання й добробуту, до миру й злагоди, і ніхто не зупинить нас.
В. Голобородько “Ми йдемо” аналіз вірша
Тема “Ми йдемо”: відтворення ходи українців шляхами країни з рушниками і гарним настроєм.
Ідея “Ми йдемо”: возвеличення волелюбності, цілеспрямованості, прагнення чинити волю предків; засудження тих, хто намагається зупинити рух українців.
Основна думка: сучасники повинні шанувати і поважати здобутки предків і продовжувати відстоювати, захищати право на вільний рух, а значить на щасливе життя.
Жанр “Ми йдемо”: громадянська поезія.
Проблематика вірша “Ми йдемо”
- · воля і ув’язнення; · радість і горе; · призначення людини на землі; · життєва мета та її досягнення; · здобуття предків, їх шанування і втілення у життя.
Композиція вірша “Ми йдемо”
Вірш складається з п’яти куплетів.
1 куплет – впевненість у рішенні українців вирушити у подорож по країні;
2 куплет – пояснення причини ходи – виконання волі предків;
3 куплет – вороже сприйняття окремими людьми суспільної ходи;
4 куплет – “Марна справа – виставляти проти… ходи контраргументи”.
5 куплет – радість подорожуючих.
Художні засоби “Ми йдемо”
Повтори: “Ми йдемо по Україні”, “із нашими…”, “ви, які…”, “не вимагайте…”, “марна ваша справа”.
Епітети: “прадавні шляхи”, “віковічна земля”, “тихомрійні села”, “золотоверхі церкви”, “мертві джерела”.
Метафори: “предки послали у путь”, “виставляти контраргументи”, “радість сяє”.
Порівняння: “виглядаєте у вікна, як сусіди”, “визираєте з-за рогу, як вороги”.
В. Голобородько “Ми йдемо”
Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів –
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку.
Ми чинимо волю наших прадідів,
це вони нас послали у путь,
щоб ми йшли нашою віковічною землею
,із нашими багатолюдними містами,
із нашими тихомрійними селами,
із нашими золотоверхими церквами.
Ми гордо йдемо шляхами України:
ви, які виглядаєте у вікна, як сусіди,
щоб подивитись на нас, гордо йдучих,
ви, які визираєте з-за рогу, як вороги,
щоб подивитись на нас, гордо йдучих, –
ви всі бачите, як ми гордо
йдемо дорогами України.
Ми йдемо,
не вимагайте від нас доказів нашої прихильності
до руху,
не, вимагайте пояснень причин, що привели нас
у рух.
Марна ваша справа – виставляти проти нашої ходи
контраргументи, що ви їх здобуваєте із мертвих
джерел,
намагаючись зупинити нашу ходу,
марна ваша справа – ми йдемо.
Ми йдемо по Україні,
пов’язані вишиваними дівочими руками
рушниками,
і радість сяє в наших очах.