“В кінці греблі шумлять верби” аналіз – тема, ідея, основна думка, жанр, художні засоби.
“В кінці греблі шумлять верби” аналіз
Тема: відтворення страждань дівчини за коханим козаком.
Ідея: возвеличення почуття кохання, що змушує страждати і сумувати.
Основна думка: “Не бачу я миленького – і діла не маю!”
Жанр: пісня, інтимна лірика.
Римування: паралельне.
Художні засоби “В кінці греблі шумлять верби”
Метафори: “шумлять верби”, “плачуть карі очки”, “серденько поникло”.
Епітет: “карі очки”.
Повтори: “нема… козаченька”, “рости, рости”, “ждала, ждала…”, “болять, болять”, “…миленький”, “карі очки”.
Звертання: “рости, рости, дівчинонько”.
Зменшувально-пестливі форми: “миленький”, “дівчинонько”, “очки”, “козаченька”, “зелененькі огірочки”, “жовтенькі квіточки”, “серденько”.
Риторичні оклики: “Нема ж того козаченька, що я полюбила!”, “Рости, рости, дівчинонько, на другу весну!”, “Полюбила козаченька я, й місяцю стоя!”, “Зелененькі огірочки, жовтенькі
квіточки!”, “Нема мого міленького, плачуть карі очки!”.
Народна пісня “В кінці греблі…” змальовує ліричну картину, як молода дівчина полюбила козаченька, а той “поїхав за Десну” виконувати свій військовий обов’язок. Служба у козака важка, небезпечна – не повернувся козак, як обіцяв, а дівчина сумує, плаче, переживає, їй всяке “діло не мило”. Дівчина працьовита, моторна – і верби посадила, щоб греблю закріпити, й вирощує огірочки, а доля неприхильно поставилася – не прислала того, хто серцю милий. Пісня мелодійна, емоційна, з повторами та окличними реченнями, з паралельним зображенням картин природи та явищ людського життя.