Василь Биков хронологічна таблиця життя і творчості білоруського письменника викладена в цій статті.
Василь Биков хронологічна таблиця
19 червня 1924 — Василь Володимирович Биков народився в селі Бички Ушачского району Вітебської області (Білорусь).
1939 — вступив до Вітебське художнє училище. Навчався спочатку на художньому відділенні, пізніше перевівся на скульптурне.
1940 — після скасування стипендії через скрутне матеріальне становище змушений був покинути навчання.
1941 — екстерном закінчив Вітебську школу фабрично-заводського навчання. На початку Великої Вітчизняної війни був мобілізований на оборонні роботи. Як військовий інженерного батальйону будував військові об’єкти від Гомеля до Воронежа.
1941-1942 — жив в Саратовській області, навчався в залізничній школі.
1942 — був призваний в Червону Армію.
1943 — закінчив Саратовське піхотне училище, отримавши звання молодшого лейтенанта. Воював на Другому і Третьому Українських фронтах. Був взводним стрілецького взводу, пізніше — взводу автоматників, взводу протитанкових гармат.
1947-1949 — після демобілізації працював художником в гродненських художніх майстернях, був редактором обласної газети «Гродненська правда». В цей же період в періодичних виданнях були опубліковані перші оповідання письменника «Допекло» (1947) і «В першому бою» (1949).
1949-1955 — знову служив в Радянській Армії. Пише перші розповіді «Смерть людини» і «Обозник»
1956-1972 — був співробітником редакції, літературним консультантом «Гродненської правди», активно працював над створенням власних літературних творів.
1962 — популярність прийшла до Бикова після виходу повісті «Третя ракета».
1963-1971 — повісті «Альпійська балада» (1963), «Пастка» (1964), «Мертвим не боляче» (1965), «Проклята висота» (1968), «Круглянський міст» (1968), «Сотников» (1970 ), «Обеліск» (1971)
1972 — 1978 — обіймав посаду секретаря Гродненського відділення Спілки письменників БРСР. Пише повісті «Дожити до світанку» (1972), «Вовча зграя» (1975), «Його батальйон» (1976), «Піти й не повернутися» (1978); п’єси «Рішення» (1972), «Останній шанс» (1974), «Перехрестя» (1977)
1978 — переїхав до Мінська, з цього часу займався виключно творчістю.
1978-1989 роки він був депутатом Верховної Ради Української РСР, в 1989-1991 роки — депутатом Верховної Ради СРСР. У 1990-1993 роки очолював об’єднання білорусів світу «Бацькаушчина».
1983 — повість «Знак біди» була удостоєна Ленінської премії
1986 -1998 — повісті «Кар’єр» (1986), «В тумані» (1987), «Облава» (1988); цикли військових оповідань «Стіна» (1997) і «Пахаджане» (1999). Повість «Вовча яма» (1998).
З середини 1990-х років на запрошення Європейського письменницького парламенту жив у Франкфурті-на-Майні (Німеччина).
1999 — по Запрошення фінського ПЕН-клубу переїхав до Фінляндії.
2002 — переїжджає до Чехії. Виходить книга спогадів «Довга дорога додому».
22 червня 2003 — Василь Биков помер в реанімаційному відділенні онкологічного шпиталю в Боровлянах під Мінськом після тривалої хвороби.