У вищих рослин із тканин формуються органи. Кожен з них має певну будову і виконує певні функції. В залежності від функцій у рослин розрізняють Вегетативні та генеративні органи.
Вегетативні органи рослин
Орган – це частина рослини, що має певну зовнішню (морфологічну) і внутрішню (анатомічну) структуру відповідно до виконуваної нею функцією.
Вегетативні органи – органи рослин, призначені для підтримання індивідуального життя рослин.
Вегетативні органи вищих рослин:
– корінь
– пагін (стебло з листям)
Вегетативні органи нижчих рослин – тіло (талом, або слань), не почленоване на органи, а представлене однією клітиною (одноклітинні водорості), нитками з одного ряду клітин (нитчасті водорості) або колоніями у формі пластинок, куль тощо; у деяких справжніх водоростей спостерігається диференціювання талому на органи, зовні подібні до стебла і листків вищих рослин.
Морфологія і анатомічна будова вегетативних органів пристосована до виконання властивих їм функцій. У разі зміни характеру функції змінюються відповідно й вегетативні органи (видозміни, метаморфози).
Вегетативні органи забезпечують такі процеси:
– живлення
– дихання
– проведення води і розчинених у ній речовин
– вегетативне розмноження
Корінь
Корінь – це осьовий, радіально симетричний підземний орган рослини, що характеризується позитивним геотропізмом та необмеженим ростом.
Кількість коренів у однієї рослини може бути дуже великою – сотні, тисячі, а іноді й декілька мільйонів. Ступінь їх розвитку залежить від умов навколишнього середовища. Сукупність всього кореня однієї рослини називається Кореневою системою. Її складають три різновиди коріння: головний, бічні та додаткові.
Г Оловний корінь розвивається з корінця зародка при проростанні насінини.
Бічне коріння є розгілкуваннями головного або додаткового коріння.
Додаткове коріння утворюється на стеблах, у деяких рослин – на листі (на цій властивості засновано розмноження живцями; підгортання картоплі сприяє розвитку додаткового коріння).
Коренеплід – складне утворення: у головному корені та основі пагона відкладаються запасні поживні речовини, він потовщується (морква, буряк, петрушка, редька). Кореневі бульби утворюються при відкладанні запасних поживних речовин у додаткових бічних коренях, які набувають бульбоподібної форми (жоржина, батат, пшінка весняна).
Корені-присоски Притаманні рослинам-паразитам (повитиця) та напівпаразитам (омела, дзвоник). Такі корені проникають у товщу стебел інших видів і споживають їхні соки.
Дихальні корені зустрічаються у деяких рослин боліт для забезпечення дихання підземної частини рослини. Це бічні корені, які ростуть угору та піднімаються над поверхнею грунту (або води).
Опорні корені – додаткові корені, що утворюються на стеблі: звисаючі корені фікуса бенгальського; ходульні корені для додаткової опори у кукурудзи; дошкоподібні корені фікуса каучуконосного; корені-причіпки вздовж стебла витких рослин (у плюща).
Функції кореня:
– закріплює рослину в субстраті;
– поглинає воду й розчини мінеральних солей і проводить їх до надземних органів;
– служить місцем зберігання запасних поживних речовин (буряк, морква);
– бере участь у диханні;
– синтезує біологічно активні речовини (гормони, алкалоїди, вітаміни, амінокислоти);
– виділяє в грунт різні кислоти (вугільну, яблучну);
– здійснює симбіоз з іншими організмами;
– є органом вегетативного розмноження.
Пагін
Пагін – це Надземний, вегетативний орган, що виник як пристосоване до життя в повітряному середовищі суші, – у квіткових досягає високої досконалості.
Пагін складається З:
– стебла
– листків
– бруньок (зачатки нових пагонів).
Головна риса пагона, що відрізняє його від кореня – наявність листків, отже наявність вузлів.
Вузол – це ділянка стебла, яка несе листок.
У одних рослин (злакові) вузли різко позначені у вигляді потовщення на стеблі, у інших межа вузла – умовна.
Ділянки стебла між вузлами називають Міжвузлями. Звичайно на пагоні кілька, іноді багато вузлів і меживузлів, вони повторюються вздовж осі пагона. Міжвузля можуть бути довгими і тоді пагін називається – Видовженим (ростовим), Вкорочений пагін має коротке міжвузля. Плодові дерева й кущі утворюють обидва типи пагонів: вкорочені, на яких формуються квітки й плоди, видовжені – безплідні.
Уявний кут між стеблом і листком називається Листковою пазухою. На верхівці стебла і в листкових пазухах знаходяться бруньки. Бруньки бувають верхівковими і бічними (пазушними). За рахунок верхівкової бруньки пагін росте у висоту, а за рахунок бічних – галузиться. Таким чином брунька це зачаток пагона.
За функціональним призначенням бруньки діляться на:
1. Вегетативні (ростові) з зачатками листків і стебла.
2. Генеративні (квіткові) з зачатками квіток або суцвіть.
Їх можна розрізнити за формою: ростові – видовжені з загостреною верхівкою, а квіткові округлі і більші.
Функції пагона:
– зв’язує між собою всі органи рослини;
– забезпечує висхідну та низхідну течії речовин;
– визначає положення рослини, несе листки, квітки та плоди;
– запасає і береже поживні речовини (крохмаль, жир тощо);
– бере участь у фотосинтезі (зелені клітини шкірочки);
– є одним із органів вегетативного розмноження (на будь-якій його ділянці можуть утворюватися додаткові бруньки і корені).
Тепер вам відомі наземні та підземні вегетативні органи рослин та їх функції.