“Вересовий трунок” аналіз

“Вересовий трунок” аналіз

Тема : загибель останніх піктів.

Основна думка : боротьба за незалежність і свободу проти поневолювачів.

“Вересовий трунок” сюжет

Експозиція, зачин – оспівування вересового напою, характеру й звичаїв піктів. Зав’язка – захват території піктів загарбниками, знищення маленького народу. Розвиток дії – король прагне дізнатися про смерть вересового напою, захват у полон батька й сина, їхній допит. Кульмінація – за проханням батька сина кидають у море. Розв’язка – батько назавжди залишає із собою секрет вересового напою, але кидає виклик ворогам, готовий померти, але не підкоритися, не зрадити свій народ.

Основа балади – шотландська легенда про те, як пікти зберегли секрет вересового трунку.

Пікти – легендарний народ, який жив у Шотландії до приходу скоттів (від останньої назви походить і назва Шотландії, буквально – країна скоттів). Пікти, за переказами, були дуже малі на зріст. В основу твору покладено давню шотландську легенду про вересковий трунок. Вперше про пиктів згадується у 297 році нашої ери як про ворогів Риму. Пикти боролися проти різних ворогів. Інколи вони програвали великі битви, втрачали величезні території, але вперто знову воювали за свою землю. У IX столітті пікти були підкорені скоттами, тобто шотландцями, після чого змішалися з представниками інших народностей, втратили мову і перестали існувати як окремий народ.

У літописах і легендах пикти найчастіше зображені як сміливі воїни. Вражені їхньою сміливістю завойовники не розуміли, звідки у невисоких на зріст людей стільки почуття нескореності та відваги у боротьбі.

Стівенсон використав легендарне уявлення про пиктів і побудував сюжетну канву балади навколо таємниці. Як народ піктів залишився в історії таємницею, так залишився таємницею і спосіб приготування вересового трунку. Цей прийом дуже характерний для фольклорних творів, коли герой повинен розкрити таємницю і звільнити чарівну силу. У баладі Стівенсона чарівною силою стали риси характеру мужніх піктів, які уславив поет.

“Вересовий трунок” образи

Спосіб римування – октава абабабвв

Віршовий розмір – тристопний дактиль

Художні засоби “Вересовий трунок”

Епітети – чарівний напій, трунок медовий, квіт червоний, мова дзвінка

Метафори – мчав по тілах спогад, сіяв смерть і жах

Антитеза

Символіка червоного кольору – верес, символ життя, крові, боротьба за незалежність

У баладі автор проголошує право кожного народу на свою землю, свої традиції, свободу. У цьому плані балада виходить за межі шотландської тематики, набуваючи узагальнюючого значення. Маленький епізод допомагає авторові утвердити ідею незалежності народу. А сам Стівенсон виступає тут як справжній син своєї землі.

У баладі кілька разів повторюється словосполучення “секрет вересового напою”. Що ж це за секрет? Це не тільки таємниця напою – як його варити, а передусім секрет духовної стійкості піктів, який полягає в любові до рідної землі й прагненні здобути свободу. Цей секрет важливий для всіх часів і народів.

Виникає питання: чому батько говорить про те, що він боявся лише свого сина? Чи дійсно він не вірить у стійкість? Можливо, і не вірить, але автор має іншу точку зору, підкреслюючи єдність батька й сина: разом вони мовчали, разом стояли на скелі; утворюючи духовно єдину, маленьку смуглу пару. Трагізм твору посилюється тим, що тут немає вибору поміж життям і смертю (бо неволя – не життя), а є лише вибір смерті. Мудрий батько, усвідомлюючи невідворотність загибелі, вибирає для сина кращу (миттєву) смерть, і той мужньо приймає її. А старий помирає останнім, однак не віддає ворогам священної таємниці. Вони можуть забрати в нього життя, але не його волю і любов до батьківщини.