Юрій Яновський «Вершники» аналіз твору наведений в цій статті.
«Вершники» аналіз
Жанр «Вершники» — новелістичний роман.
Головні герої «Вершники»: Фрунзе, Мусій та Іван Половці, Данило Чабан, Швед, Чубенко, Максим, Адаменко, безіменний листоноша.
Тема громадянської війни у романі «Вершники» постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти.
Композиція «Вершники»
Особливо яскраво виявилася в цьому творі композиційна майстерність Яновського. Роман складається із восьми сюжетно завершених новел, які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни.
» Подвійне коло «, «Дитинство», » Шаланда в морі «, «Батальйон Шведа», «Лист у вічність», «Чубенко, командир полку», «Шлях армій», «Адаменко»
Особливості «Вершники» проблематика
— Трагедія роду й народу.
— Розпад родини заради ідеї.
— Революція і народ.
— Політичні платформи різних партій і політичних сил.
— Відданість справі.
— Творча праця та духовні цінності.
— Проблема братовбивчої громадянської війни.
Особливості «Вершники»
— Роман складається з восьми композиційно й сюжетно пов’язаних новел.
— Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій.
— Використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів».
— Має ознаки народної думи, героїчної поеми, новели.
— Виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах.
— Головний мотив — розпад людського роду, що почався з революцією.
— Правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та змалюванні дійових осіб.
Роман розпочинається новелою «Подвійне коло». Автор зразу вводить нас у шквал гарячих подій літа 1919 року. На степових просторах ллється кров чотирьох братів, обдурених, осліплених ворожими проповідями шовіністів і монархістів, націоналістів і анархістів.
Новела «Подвійне коло» (коло інтересів класових і родинних) — класичний зразок художнього втілення болючих роздумів митця про непростий час в історії свого народу, коли брат убиває брата. Той «умовний» бій у степу під Компановкою символізує собою всю складну ситуацію в Україні під час громадянської війни. І хоча врешті-решт перемагає інтернаціональний загін Івана Половця, але емоційний акцент зовсім на іншому — автор не підтримує цю криваву різню, хоча вона й задля нового життя.