«Ви знаєте, як липа шелестить» устами ліричного героя проголошує гімн коханню, радості буття, що віддільне від природи. Безпосереднє звернення до читача, незакінші речення-умовчання роблять поезію щирою, задушевною, пробуджують найкращі, найромантичніші почуття. У цій статті проведено Аналіз вірша «Ви знаєте, як липа шелестить» — визначено жанр, тему, ідею, віршовий розмір, художні засоби.
«Ви знаєте, як липа шелестить…» перегукується з віршем «Чари ночі»
Аналіз «Ви знаєте, як липа шелестить?»
Автор: П. Тичина
Рік: 1911
Літературний рід : епос
Жанр «Ви знаєте, як липа шелестить?» : ліричний вірш або елегія
Вид лірики : інтимна та пейзажна
Провідний мотив: світле й радісне почуття кохання весняної ночі.
Тема «Ви знаєте, як липа шелестить?» : Показ кохання через призму кольорів природи
Ідея «Ви знаєте, як липа шелестить?» : Возвеличення найкращіх людських почуттів
Художні засоби «Ви знаєте, як липа шелестить?» :
- Епітети: місячні ночі Риторичні питання («Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?», «Ви знаєте, як сплять старі гаї?»), Риторичні окличні речення («А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, Як сплять гаї!) Звертання риторичне ствердження, метафори Присутня синекдоха — „дідугани» (дерева).
Віршовий розмір «Ви знаєте, як липа шелестить?» : ямб (Вірш написаний чотиристопним ямбом з незакінченою стопою, жіноча рима чергується з чоловічою, римування перехресне)
Композиція : дві шестирядкові строфи. Композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними питаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить, у другій частині він ширшає – це вже гаї, вони сплять, але „все бачать крізь тумани». Простір враз стає глобальним – «місяць, зорі», а потім швидше звуковий образ — «солов’ї».
У творі паралельно (настроєво суголосно) зображуються два світи — світ природи і світ людини (прийом паралелізму). Вдало застосовані тропи, майстерне створення словесно-музичних асоціацій роблять поезію стрункою й елегантною.
Вірш написаний 1911 року і, за деякими джерелами, є першим друкованим віршем Павла Тичини. 1911 рік — це лише період становлення майбутнього поета як особистості, рік навчання в Чернігові, перші зустрічі з творчою молоддю Чернігівщини. Проте вірш засвідчив неабиякий талант майбутнього символіста. Вірш не належить до жодної збірки, лише пізніше входить до збірки „Сонячні кларнети».
Темою Вірша є вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя, перших і тендітних почуттів кохання.
Ідейне навантаження вірша не чітке. Тут змішані хвилюючі ноти передчуття щастя і глибинне злиття з природою, а отже, уславлення гармонії.
Ліричний герой — закоханий юнак, сповнений почуттів, він звертається з риторичними запитаннями до уявних опонентів, які теж мають відчувати те, що і він, він закликає до рішучості, проте сам не виявляє цієї рішучості. Лише щира, закохана душа здатна бачити символічні образи природи, а закохані, очевидно, бачать спільні образи. І тому риторичне питання на початку вірша трансформується в риторичне ствердження. Ліричний герой знайшов однодумців, він не самотній у своїх почуттях!
Головних героїв тут цілий ряд. Безперечно, спочатку варто відзначити кохану, яка абсолютно не візуальна, вона навіть бездіяльна, бо просто спить… Але і у своєму сні вона – це все для ліричного героя.
«Ви знаєте, як липа шелестить?» Павло Тичина
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї? —
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов’ї…
«Я твій»,- десь чують дідугани.
А солов’ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
«Ви знаєте, як липа шелестить?» критика
Літературознавці про твір. Неабияку майстерність виявляє поет, щоб передати в кількох граціозних строфах настрій молодої людини, її замріяність, глибоке почуття (П. Хропко).
Риторичні запитання й оклики, звернені до читача, ніби зближують його з поезією. Романтичний нічний весняний пейзаж, звукові й слухові образи емоційно наснажують цей ліричний вірш.