Картина «Бачення юнакові Варфоломію» Михайла Васильовича Нестерова («Видение отроку Варфоломею»), перша і найзначніша робота з циклу, присвяченого Сергію Радонезькому.
Опис картини «Бачення юнакові Варфоломія»
На задньому плані зображено блякле, навіть біло — жовте небо. Воно світле, але не блакитне. На цій картині основний колір — жовтий, значить, пора року — рання осінь. В очі кидаються блакитні куполи бідної дерев’яної церкви. Ці два куполи здаються яскраво — блакитними, виділяються на тлі жовтуватого неба. За кольором і формою вони схожі на волошки, що ростуть на лузі. У картині відчувається сонце, хоча його не видно. На дальньому плані зображено невеличке село. За селом простягається безмежний простір. Поруч з церквою розташовані городи. Темно — зелені посіви схожі на капусту. З боків картини намальовані густі ліси, які як би обрамляють її, надають глибину. Зліва на картині протікає маленька річечка.
На передньому плані зображений отрок Варфоломій і старець. Трепетне обличчя хлопчика сумне, він із захопленням і недитячою увагою дивиться на ігумена. Отрок дуже худий: у нього виснажене обличчя, а під очима синці. Волосся його світло-русяве під колір соломи. Колір волосся дитини гармонує з квітами поля і дерев. Хлопчик молитовно склав свої худенькі і тонкі руки. Спина отрока злегка зігнута, його коліна теж трохи зігнуті, як ніби він збирається схилитися перед старцем. Хлопчик одягнений просто — на ньому звичайний сільський одяг. Нестеров зобразив отрока в білому, щоб показати чистоту душі дитини. Зліва від хлопчика росте маленька берізка. Вона слабенька і біленька. Поруч з отроком стоїть мініатюрна сосонка. Ці два деревця як символ молодості і беззахисності. Вони такі слабенькі, що нагадують худенького і слабенького хлопчика.
Перед хлопчиком стоїть старець. Обличчя старця не видно, тому що воно приховано капюшоном. Капюшон закриває всю голову старця, але видно частину сивої бороди. Сива борода говорить про те, що перед отроком стоїть старий мудрець. Старець, відчуваючи велике призначення Варфоломія, немов нахиляється до хлопчика. Навколо голови ігумена — німб, який майже розчиняється в жовтому кольорі дерев. Руки старця великі, але виснажені, тримають скриньку з просфорою. Видно, що це руки людини, яка все життя трудилась і постила. Старець одягнений у чорний плащ і накидку з червоними хрестами. Колір і форма капюшона схожі на бані церкви. Ігумен стоїть поряд з дубом, який уособлює мудрість і старість.
Коли дивишся на картину, то відчуваєш простір. Пейзаж картини реалістичний, але в постатях присутній мотив казковості. Здається, на картині все завмерло. Картина знаходиться в Третьяковській галереї Москви.