Анвар Садат отримав Нобелівську премію світу разом з Менахемом Бегіном. Винагорода стала для нього смертним вироком.
Анвар Садат був одним з тих небагатьох політиків, які готові перейняти на себе ризиковане зобов’язання і добитися його виконання.
Майбутній єгипетський президент народився в 1918 році і здобув військову освіту. Після другої світової війни він прилучився до групи молодих офіцерів, що очолили національно-визвольний рух, направлений проти монархічного режиму. 23 липня 1952 року єгипетська армія на чолі з підпільною організацією "Вільні офіцери" зробила державний переворот, поваливши короля Фарука.
Під час правління президента Насера Анвар Садат займав ключові пости в єгипетському уряді, а після його смерті в 1973 році став главою держави. Новий президент проголосив політику радикальних змін. Він значно понизив фінансову і військову залежність країни від Радянського Союзу і все частіше спрямовував свій погляд у бік його стратегічного суперника — Сполучених Штатів Америки. Анвар Садат зберіг вірність агресивному курсу свого попередника по відношенню до Ізраїлю, що захопив під час "шестиденної війни" 1967 років значну частину півострова Синайського. У жовтні 1973 року єгипетські війська, переправившись через Суецький канал, почали бойові дії на окупованих Ізраїлем територіях.
Кемп-Девід: рукостискання колишніх ворогів
Дуже скоро Садат усвідомив, яких величезних витрат вимагає тривалий військово-політичний конфлікт з Ізраїлем, і почав шукати дороги до компромісу. Президент прагнув до підвищення життєвого рівня свого народу і розумів, що цього можна досягти, урізавши величезні витрати на оборону. Садат першим в керівництві Єгипту усвідомив необхідність мирного співіснування з Ізраїлем.
У листопаді 1977 року єгипетський президент зробив вчинок, якого йому не пробачили мусульманське фундаменталісти: він прийняв запрошення ізраїльського прем’єр-міністра Менахема Бегіну виступив" з мовою в ізраїльському парламенті — Кнесеті. Це був перший крок на шляху до угоди між Єгиптом і Ізраїлем. У березні 1979 року Садат і Бегін зустрілися в заміській резиденції президента США в Кемп-Девіде. Переговори за посередництва президента США Джеймса Картера завершилися підписанням ізраїльсько-єгипетського мирного договору.
Весь цивілізований світ аплодував рукостисканню двох колишніх ворогів. Анвар Садат і Менахем Бегін отримали Нобелівську премію світу. Проте у себе удома жоден з них не відчув повної підтримки.
Не дивлячись на підписання мирної угоди з Ізраїлем, Єгипет продовжував відзначати військовим парадом річницю успішного настання на ізраїльські позиції в зоні Суецького каналу в 1973 році. Саме на цій урочистій церемонії 6 жовтня 1981 року противники Садата вирішили завдати йому смертельного удару.
Прийнявши рапорт від командувача парадом, президент Єгипту у супроводі групи високопоставлених осіб і вищих армійських офіцерів піднявся
на трибуну для почесних гостей. Всі погляди були спрямовані увись, де почався парад військово-повітряних сил. В цей час артилерійський тягач, який рухався за площею в строю військової техніки, раптово загальмував. Якийсь лейтенант в десантній формі зістрибнув з машини і метнув у бік трибуни ручну гранату. Вона вибухнула, не долетівши до мети. Через декілька секунд ще п’ятеро десантників зістрибнули з платформи тягача і відкрили автоматний вогонь по урядовій трибуні.
Садат був убитий чергою з "Калашникова" — саме ці радянські автомати перебували тоді на озброєнні єгипетської армії. Ще сім єгипетських державних діячів було убито і більше тридцяти — поранені.
Президентська охорона миттєво відкрила у відповідь вогонь. Перестрілка продовжувалася хвилин п’ять, на трибуні творилося щось неймовірне. Троє нападаючих і декілька глядачів було укладено на місці. П’ятеро вбивць, включаючи лейтенанта Халеда Ахмеда аль-Истамбули, було роззброєно і арештовано.
Смертельно поранений президент був відправлений на вертольоті у військовий госпіталь, де через декілька хвилин помер на операційному столі.
Істамбулі і четверо його спільників з’явилися перед судом по звинуваченню у вбивстві Садата. Ще двадцять єгиптян виявилися замішаними в змові.
Відразу ж після пострілів в Каїрі одне з екстремістських угрупувань в лівійській столиці узяла на себе відповідальність за цей терористичний акт. Можливо, лівійці сприяли терористам, але ніхто на Близькому Сході не сумнівався в тому, що вбивство Садата — депо рук екстремістського угрупування "Мусульманське братерство".
Метою цієї організації була відмова від визнання єврейської держави і зрив переговорів з Ізраїлем.
Вбивцям удалося здійснити свій задум, але їх плани змінити політичний курс Єгипту провалилися. Наступником Садата на посту глави держави став колишній віце-президент Хосні Мубарак, що довів відданість справі світу на Близькому Сході.