«Виклик» Старицький аналіз вірша
Рід : лірика.
Жанр : інтимна лірика.
Мотив : любов, вірність, щирість почуттів.
Ідея : оспівування високого почуття кохання.
Тема : зображення гармонійного поєднання картин розкішної природи з почуттєвою тональністю — станом душі ліричного героя.
«Виклик» Старицький х Удожні засоби
Епітети : «ніч – місячна, зоряна»; «кохана – працею зморена»; «гай – чарівний»; » осичина – струнка», «небо – незміряне, всипане зорями»,»перли – ясні», «роса – краплиста», «роса – срібна», «пригорну – щиро», «розмова – тиха»
Порівняння : «ясно, хоч голки збирай…», «гай – ніби променем всипаний», «гріє, як жар»
Гіпербола : «і над панами я пан!», «хвиля кохання»
Метафори : «гай…чи загадався, чи спить», «листя жагою тремтить», «небо… всипане зорями», «роса грає», «…злоба підслухала», «нічка приспала всіх, соном окутала»
Художній паралелізм : «що то за Божа краса!»;
Зменшувано-пестливі форми : «моя рибонько», » ніженьки», «до хатинньки»; «лебедонько», «до серденька», «нічка»
Метафоричні епітети: «вороги – знуджені працею», «нам – окраденим долею…».
«Виклик» Старицький ідейно-художній аналіз
Поезія ( або вірш) » Виклик» належить до інтимно-пейзажного виду лірики, оскільки М. Старицький гармонійно поєднав картини розкішної природи (опис краси й загадковості української ночі) з почуттєвою тональністю – станом душі ліричного героя, закоханого і щирого.
Головна ідея твору поєднує оспівування високого почуття кохання і захоплення мальовничою нічною природою із соціально-громадянськими проблемами того часу, коли був написаний цей вірш.
Поезія має назву «Виклик» тому, що ліричний герой кличе свою кохану на побачення, запевняючи її в щирому коханні до неї, він кличе її, щоб побути з коханою наодинці і вдвох помилуватися красою нічної природи: «Вийди, коханая, працею зморена…».
Вірш пронизаний почуттями чистого кохання. «Коханая», «моя рибонько», «вірная», «лебедонько» – ці піднесено-ліричні звертання показують глибину любовних переживань, переповненість щастям. Стан особливої схвильованості передається емоційним вигуком «Господи!», широким вживанням зменшувально-пестливих суфіксів: «рибонько», «хвилиночку»,»ніженьки», «серденько».
Внутрішню і зовнішню красу закоханих підкреслено «Божою красою» природи: «небо незміряне всипане зорями…», «гай чарівний, ніби променем всипаний…».
Ліричний герой цієї поезії – закоханий юнак, ніжний, турботливий, відкритий. Краса, вірність, любов коханої – це найвища цінність у житті. І хоч закохані бідні, «працею зморені», «окривджені долею», проте ліричний герой має те, що не здобудеш ні за які гроші: кохання і щирість. І тому він почувається «паном над панами».
Пейзаж, описаний у творі, не лише показує, що відбувається в душі ліричного героя, а й поглиблює, уточнює найтонші нюанси почуттів.
Жагою кохання сповнений ліричний герой: «…на стрункій і та високій осичині листя жагою тремтить».
Історія написання «Виклик»
Вірш був написаний тоді, коли М. Старицькому виповнилося 30 років і він одружився з Софією Лисенко.
Поезія майже відразу полюбилася читачеві, бо вона близька до високоморальної, рідної, української пісні. Митець зумів поєднати і красу української ночі, і глибокі почуття закоханих. Пейзаж перегукується із настроєм ліричного героя. Лише місяць та ясні зорі – свідки чистого, потаємного кохання. Такої досконалості вдалося досягти за допомогою художньої досконалості слова. Поезія стала піснею. Музику написав М. Лисенко.