“Викрадений лист” (англ. The Purloined Letter), іноді Украдений лист – розповідь американського письменника Едгара Аллана По, вперше опублікована в 1844 році. Розповідь є третім з трьох творів По про вигаданого детектива Огюсте Дюпен, що послідував за “Вбивством на вулиці Морг” і “Таємницею Марі Роже”. Всі три оповідання визнані найважливішими творами, зароджувавшогося детективного жанру.
У XX столітті розповідь стала предметом двох знаменитих текстів Жака Лакана і Жака Дерріда про природу бажання.
“Викрадений лист” Едгар По скорочено
Неназваний оповідач, від імені якого ведеться розповідь, обговорює з паризьким детективом-аматором Огюстом Дюпеном його найдивовижніші розслідування. У цей момент до них приєднується Жіске, префект поліції, у якого справа до Дюпену.
У вітальні якоїсь молодої леді викрадено лист, що містить компрометуючі дані. Відомо, що лист викрав якийсь міністр Д. Він був у кімнаті, бачив листа і підмінив його іншим малозначимим листом. Д. шантажує листом свою жертву.
Префект зробив два основоположні виведення, з якими, в свою чергу, погодився і Дюпен:
Лист досі в руках міністра, бо власне володіння, а не вживання листа дає владу.
Можливість представити лист негайно і в дану мить – це така ж важлива умова, як і саме володіння листомом.
Префект зізнається, що поліцейські здійснили обшук у будинку міністра, але нічого не знайшли. Вони дивилися навіть за шпалерами і під килимами. Люди префекта оглянули всі столи і стільці з мікроскопами, перевірили оббивку голками, але не виявили ніяких слідів того, що хтось порушував їх цілісність.
Дюпен попросив префекта дати докладний опис листаа. Давши опис, Жіске прощається з Дюпеном. При його відсутності Дюпен і оповідач обговорюють методи поліції по веденню обшуків.
Вони зустрічаються знову через місяць у тому ж складі. На цей раз Жіске повідомляє про готовність виплатити 50 тисяч франків тому, хто дістане лист і виплутає його з усієї цієї історії. Дюпен охоче відгукується. Він просить виписати йому вексель на цю суму і обіцяє негайно повернути Жіске лист. Вражений Жіске виписує йому вексель і дійсно отримує лист з рук Дюпена. Не ставлячи більш ніяких питань він спішно покидає кабінет Дюпена, а Дюпен розповідає, як саме йому вдалося знайти лист.