У Вірші “Безмежнеє поле… ” І. Франко змальовує алегоричну картину життя – “безмежного поля”, досить суворого – “в сніжному завою” (уборі). Ліричного героя мучать “болі” – життєві негаразди. Єдиний товариш – це, можливо, поетичний талант, який може дати розраду, допомогти подолати відчай і жаль. Тому поет устами ліричного героя просить дати йому “обширу й волі” – свободи для творчості. Як і кожна алегорична картина, ця може бути прочитана й по-іншому. Аналіз вірша “Безмежнеє поле… ” дасть змогу краще зрозуміти думки героя.
Безмежнеє поле в сніжному завою.
Безмежнеє поле в сніжному завою.
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі.
Неси ж мене, коню, по чистому полю.
Як вихор, що тутка гуляє,
А чень утечу я від лютого болю,
Що серце моє розриває.