“Зелена Євангелія” аналіз – тема, ідея, художні засоби, віршовий розмір та інші відомості для проведення аналізу вірша ви знайдете в цій статті.
“Зелена Євангелія” Антонич аналіз
Вірш “Зелена Євангелія” – це гімн природі, весні, землі, де все це гармонійно поєдналося. Захоплюють тонкі й незвичні спостереження: дійсно, хіба заметіль із пелюсток квітучих абрикосів (морель) не нагадує карусель? І місяць інколи буває червоним, як тюльпан. Земля стобарвна, і весело ловити сонце в дзбан (глечик), радіти йому, цінувати миті життя.
Вид лірики: пейзажна.
Жанр “Зелена Євангелія” : ліричний вірш.
Провідний мотив твору. Вірш “Зелена Євангелія” – це гімн природі, весні, землі, якій кожен із нас має поклонятися як божеству.
Ідея “Зелена Євангелія” – показати зелений світ, який для поета є священним.
Композиція твору. Вірш “Зелена Євангелія” – це лише дві строфи-катрени, але в них поет висловив і почуття ліричного героя, і красу землі, і її божественне начало.
Образи твору. Ліричний герой – людина, шо любить свою землю, її природу, оспівує весну, гірське село, місяць, усю багатобарвність і красу землі.
Художні засоби “Зелена Євангелія”
У невеликому за розміром творі поет використав такі яскраві художні засоби:
- Епітети: “білі коні”, “земля стобарвна” допомагають побачити багаті кольори землі; Порівняння: “весна – неначе карусель”, “місяць, мов тюльпан, червоний”, “земля, наче сон цей” змальовують спорідненість і гармонію різнобарвного світу, в якому все схоже в чомусь між собою – воно живе; Омофони: “сонце – сон цей” використовує поет задля створення багатогранного образу – зорового, звукового, тактильного; Діалектизм “морель” (пелюстки квіток абрикосів) передає національну своєрідність змалювання пейзажу, робить його впізнаваним.
Римування “Зелена Євангелія” – перехресне
Віршовий розмір “Зелена Євангелія” : чотиристопний ямб із пірихієм
Твір “Зелена Євангелія” – це Євангеліє, священна книга самого поета, який поклонявся природі, вірив, що все живе має душу. Кожним рядком вірша поет невтомно стукає в нашу душу, не просить, а вимагає любити багатобарвну землю, поклонятися їй, бачити красу в усьому.
Зелена Євангелія Богдан-Ігор Антонич
Весна – неначе карусель,
на каруселі білі коні.
Гірське село в садах морель,
і місяць, мов тюльпан, червоний.
Стіл ясеновий, на столі
слов’янський дзбан, у дзбані сонце.
Ти поклоняйся лиш землі,
землі стобарвній, наче сон цей!
Вірш “Зелена Євангелія” аналіз
Збірку віршів “Зелена Євангелія” називають книгою природи. Поезія “Зелена Євангелія” – ніби візитна картка поета, він невтомно продовжує стукати в наші душі: “Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей!” Невеличкий поетичний твір насичений незвичайними Порівняннями : “Весна – неначе карусель”, “місяць, мов тюльпан”, метафоричний образ “на каруселі білі коні” – неповторний образ весни, що міг з’явитися лише у стилі цього поета. Митець ще раз підкреслює, що наші предки шанували дві стихії – воду і сонце: “…на столі слов’янський дзбан, у дзбані сонце”.
Вірш “Зелена Євангелія” – це гімн природі, весні, землі, де все це гармонійно поєдналося. Захоплюють тонкі й незвичні спостереження, зроблені автором. Дійсно, хіба заметіль із пелюсток квітучих абрикосів (морель) не нагадує карусель? І місяць інколи буває червоним, як тюльпан. Земля стобарвна, і весело ловити сонце в дзбан (глечик), радіти йому, цінувати миті життя. Опис краси рідного мальовничого гірського поетового села Новиця, яке тепер знаходиться на території Польщі, ліг в основу вірша.
Поетика кольору – явище глибинної структури тексту. Пряме й метафоричне значення кольору можуть бути в тісному зв’язку й зіставленні смислів.
- Які кольори згадані поетом у “Зеленій Євангелії”? Яке вони мають значення? (Білий. Це доволі частотний колір у поезіях поета. Цей колір, мабуть, автор використовує для надання своїм образам позитивного забарвлення. Червоний. Допомагає змалювати образ місяця більш насичено) Скільки строф має вірш? (Два катрени) Які асоціації у вас викликають образи вірша? Який образ можна назвати основним. Чому? (Основою основ серед образів Антоничевої поезії став образ землі. Богдан-Ігор Антонич Прийшов до переконання, що джерело всіх слов’янських вірувань треба шукати саме тут. Із землі народжується життя. Земля – фундамент світового дому)