Вірші про котика для дітей (дошкільнят) на українській мові зібрані в цій статті.
Вірш про котика для дітей
Не тягни кота за вуса,
Котик сердиться – укусить.
І за лапку не хапай,
Удряпне він – так і знай!
“Котик” Марійка Підгірянка
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, –
Гарний Мурчик
мій маленький.
Вірш про кота на українській мові
Кіт-рибалка у човні
Мріє на світанні:
– От якби зловить мені
Карася в сметані!
Вірш про котика Мурчика
КІТ-ВОРКІТ
Ходить пишно кіт-воркіт,
Заглядає через пліт.
Бачить грушу із грушками
Та смачними горобцями.
Язичком аж облизався.
До горобчика… підкрався.
Хоче пташку не злякати,
А тихенько упіймати.
Десь поділося “няв-няв” –
Котик цвенькати почав.
У захопленій роботі
Заспівав, як Паваротті!
Ще й підняв угору хвіст,
Бо подумав, що артист.
А горобчики веселі,
Як почули нявко-трелі, –
Посміялися з кота,
Пурх! – і де ж та смакота?..
Зникли гордощі котячі
Від великої невдачі.
І поплентався воркіт
У широкий дивосвіт…
Віршик про котика
ЛАСИЙ КІТ ІВАШКО
Ласий кіт Івашко
Так зітхає важко.
Впала сіра мишка
У порожню пляшку.
Впала сіра мишка
Аж на саме денце.
Як її дістати?
Це ж бо не відерце!
– Вилізай! Не бійся! –
Кіт просив у миші,-
Я для тебе в мисці
Молока залишу!
Вилізай! Не бійся! –
Кіт благав до ночі.
Тільки вперта мишка
Слухати не хоче.
Чеше круглі вушка,
Хвостиком махає.
А голодний котик
Пляшку обіймає.
І таке надумав
Ласий кіт Івашко:
– Я закину вудку
В цю глибоку пляшку!
Миша – це не риба!
Упіймаю хутко!
І побіг Івашко
Позичати вудку.
А тим часом миші –
Сестри чорноокі –
Кинули ту пляшку
На долівку боком.
Утекла сіренька
До матусі в нірку.
А ласун Івашко
Досі плаче гірко.
– Ой, не плач так гірко,
Котику Івашку,
Подивися, діти
Принесли ковбаску!
“Про кота-воркота” Марійка Підгірянка?
Про кота-воркота, горбця-молодця й Марійку-пестійку
Сіро-бурий кіт-воркіт
Виліз нищечком на пліт,
Хоче зняти з деревця
Горобчика-молодця.
А нащо стягнути?
Щоб м`ясця добути,
З пір`ячком, з кістками
Схрупать під кущами.
Бачить це Марійка,
Мамина пестійка,
Татова потіха,
Школярочка тиха.
Жаль їй стало горобця,
Веселого молодця.
Котка проганяє
Та ще й примовляє:
– Гей котику-воркотику,
Не чатуй ти на плотику,
Не чатуй на горобця,
На доброго молодця,
Бо він, хоч збиточний,
Але й пожиточний!
Зерно, правда, любить,
Але й гусінь губить,
По садку літає,
Гілки обчищає,
Щоб і груші, й сливи
Рясно зародили!
Кіт-воркіт не слухає,
Крутить носом, нюхає,
По гілках стрибає,
Горобця ганяє…
Той горобчик жвавий
Зиркає, цікавий,
Скаче чимраз вище,
До вершечка ближче –
З гілочки на гілочку,
Повертівся хвилечку,
Із деревця скік –
Та й… утік!
Бачить це Марійка,
Мамина пестійка,
За боки береться,
З котика сміється:
– А то добре, котику,
Мурлику-воркотику,
Не дерись на вишки,
А виловлюй мишки!