УКРАЇНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З НАС!!!
Не крадіть, Не смітіть, Не давайте хабарів і не беріть, Не руйнуйте, а будуйте! А БУТИ УКРАЇНЦЕМ – ЦЕ ГОРДІСТЬ!!!
Вірші про майдан
О! Скільки люду… Весь Майдан вирує,
Людським емоціям – ні краю, ні кінця.
Народ піднявся, силу й правду чує,
Немає лиш гвинтівки й топірця.
Він ще по-людськи правди вимагає,
По доброму, без кровопролиття.
Бо добре жити кожен право має
І йти щасливо в світле майбуття.
Народ почути треба й поважати,
І поступати так, як він велить.
Щоб потім ні за чим не жалкувати,
Відчути серцем історичну мить.
Щоб зберегти людей і Україну,
І повести до світлої мети.
А не вести усіх нас до загину,
З народом завжди треба в ногу йти.
Кров”ю рясно скроплена країна,
Згарищем в столиці став Майдан.
Рветься серце від жалю за сина,
Що загинув в боротьбі за правду там.
Маріїнський парк стоїть в зажурі…
Всюди барикади, дим, вогонь.
Наші хлопці гинуть там, на мурі,
Сиротять синів своїх і донь.
Вічна пам”ять павшим за СВОБОДУ!
Наш уклін від сліз солений до землі!
Ви-сини-герої із народу
За Вкраїну склали голови свої.
Із протестом вийшли навіть діти,
Наші чоловіки і брати,
Бо докермувалися бандити,
Довели до ручки іроди!
Безліч там запроданців у Раді
І керміє Україною-ТИРАН!
Кожен з них причетний є до зради,
А країна стогне вже від ран!!!
Курс безглуздий в кожній галузі відчутний,
Україною занепад повний йде!
Розпач в душах у населення присутній:
“Влада просто геноцид такий веде!”
МИ ТЕРПЛЯЧА НАЦІЯ, СПОКІЙНА,
АЛЕ Є МЕЖА ВСЬОМУ! І БУДЕ КРАЙ!!!
І ТОМУ, ХТО ГНОБИТЬ НАС ПОСТІЙНО
ПЕКЛОМ МАТІНКА-ВКРАЇНА СТАНЕ ХАЙ!!!!
© Ірина Тарнавська
Ми всі хотіли жити у Європі,
Ми прагнули в країні змін,
Та влада почала чинити опір,
І не бажала йти до перемін.
В серцях у кожного ще жевріла надія,
Ми європейці – нам в Європу шлях!
Та влада вирішила, що майбутнє це – Росія,
І розпочався в Україні жах!
Протести починались дуже мирно,
Студенти вийшли на майдан,
Вони стояли на своїм настирно,
Казали – досить з нас кайдан!
Чи думали ці хлопці та дівчата,
Що їх чекає кров, насильство, жах,
Вони вже далі не могли мовчати,
А будували до Європи шлях.
Їх плани й мрії захотіли зруйнувати,
Нахабно і підступно, з-за спини,
“Беркут” отримав наказ – розігнати,
І втілились в реальність всі кошмарні сни.
Пролилась кров – кричали постраждалі,
Та “Беркут” бив усіх – старих, малих,
І ми сказали – досить, так не можна жити далі,
Ми натерпілись бід вже немалих.
І тут народ повстав, неначе по команді,
Всі на майдан! Усі до боротьби!
Щоби протистоять оцій донецькій банді,
І показати, ми – народ, а не раби!
Вірш про боротьбу України за краще майбутнє
Боротьба. Сором з душ утікає.
Так, що аж небо палає.
Закривають людям на правду очі.
Щоб не знали, що у Києві щоночі
Затикають правді рота,
Закривають до столиці ворота.
Отямтеся ж, земляки!
Нашу країну будували діди.
Вогняна тепер, Україна має цвісти.
І не потерпить вона кривавої війни!
Постріли зброї. У столиці пекло.
Поміж братами боротьба запекла.
Безрука влада країну руйнує.
Люд на майдані барикади будує…
Отямтеся ж, земляки!
Україна-для наших дітей НАВІКИ.
Майдан Присвячується всім загиблим, пораненим та безвісти зниклим в боротьбі за вільну Україну. Що сталося на майдані, у нашій столиці? Зібралося стільки людей тут, що страшно дивитись. Залишили свої діти, матусі і хати… Поїхали до Києва, на Майдан стояти. Не спинили вас ні холод, ні Різдво Христове Зібралися ви на площі добиватись ВОлі Споконвіків Україну вороги гнобили, Убивали, грабували, батогами били. Наші діди й прадіди теж кров проливали, Щоб їх діти і онуки Україну мали. Та не за цю Україну, боролися предки, Не за злодюгів безличних, що не мають честі Ми теж любим Україну, за неї страждаєм, Тому що злих і поганих політиків маєм Не думали ви ніколи, що треба зробити, Щоб люди України могли краще жити Золоті у вас хлібини Та й золоті бані, Але серце скамяніле Та й руки кроваві Не маєте ні сорому, Й совісті людської Довели ви україну До пролиття крові Коли мирні українці На площоі стояли, Не думали й не гадали, Щоб по них стріляли. Народ хотів лиш добитись, Щоб його почули, Скільки бідних і голодних, А про них забули. Та на жаль їх не почули, Й не хотіли знати У відповідь на мовчання Почали стріляти. Коли матері чекали дітей у домівці, То їх діти вже лежали мертві на бруківці. Нехай Бог тих покарає За тяжку провину, Що відняли у матері єдину дитину. Не для того їх ростили, Та й ночі не спали Щоб політики прокляті Життя відібрали. Коли прийде весна в Київ Зацвітуть каштани, Кого вбили на майдані – вже ніколи не встане. Розігнали псів ви лютих Та й всю їх родину Та не одну сиротою Лишили дитину. Як ішли ви із домівок, навіть не прощались Ви пішли, щоб повернутись, Та безвісти пропали Стоїть стіна на майдані, Покрита вінками Та не висхнуть очі від сліз, У жодної мами. Свідчать камені і квіти, що то не приснилось. Дай же Боже, щоб ніколи, Це не повторилось Стихли постріли на площі, Та й затихли люди, Та ніколи що тут було Ніхто не забуде. Як померла наша молодь, Що нас захищала, Слава нашій Україні і Героям Слава! лютий 2014р.