Вірші про сім’ю для дітей на українській мові зібрані в цій статті.
Вірш про сім’ю для дітей
Мама, тато, дід, бабуся –
Всіх назву, не помилюся,
Старший братик і сестричка –
В нас сімейка невеличка.
Не спиняйте, бо зіб’юся:
Мама, тато, дід, бабуся…
Старший брат, сестра і я –
Отака у нас сім’я.
Н. Чемерис “Що таке сім’я?” Розкажу вам, друзі, я,
Що таке моя сім’я.
Разом дружно проживаємо
І пісні про це співаємо.
Люба матінко моя –
Як пишаюсь нею я!
В неї рук золотії.
Серцем кожного зігріє.
Тато сильний і завзятий –
Він господар в нашій хаті.
Все майструє, все ладнає,
Бо для всього хист він має.
Дід і бабця – у пошані,
Вони праці ветерани.
Всіх онуків міцно люблять.
І як пташенят голублять.
Є у мене ще й брати –
Кращих в світі не знайти.
Ось і вийшло всіх сім “я”
Знайте, це моя сім’я.
Вірш про сім’ю родину
“Родина”, “рід”, які слова святі!
Вони потрібні кожному в житті,
Бо всі ми з вами гілочки на дереві,
Що вже стоїть віки.
Це дерево – наш славний родовід,
Це батько, мати, прадід твій і дід.
Батько і мати – два сонця гарячих,
Що нам дарують надію й тепло,
Батько і мати у долі дитячій
Так необхідні, щоб щастя було!
Вірш про сім’ю дитячий
Червона калина – то наша родина
Хорошенько цвіте.
Ой, роде наш красний,
Роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Не багацько ж нас є.
А перший цвіточок – то рідная мати,
Хорошенько цвіте…
А другий цвіточок – то рідний батько,
Батечко, добре росте…
А третій цвіточок – то наша діти,
Гарні сини і доньки…
Моя сім’я і дорога родина –
Це тато, мама, бабця і дідусь,
Сестричка, братик і любов єдина,
І я у них також любити вчусь.
Мені тут тепло, затишно і тихо,
Надійно, світло, радісно завжди.
Мене в родині оминає лихо,
З усім на світі я біжу сюди.
Чи радість світла в серденьку буяє,
Чи сльози гіркі ллються із очей.
Я йду в родину, я ж бо добре знаю,
Як люблять у моїй сім’ї дітей.
Пригорне ніжно матінка дитину,
Положить тато руку на плече.
Я завжди можу спертись на родину,
Тут серце біль тяжкий не обпече.
Бо є любов, підтримка і увага,
Є тепле слово – щастя джерело.
Панує у родині в нас повага,
Любов прадавня, ласка і тепло.
Родина – стовбур дерева міцного.
Це батько й мати, бабці й дідусі.
Тітки і дядечки всі до одного,
Ну, словом, родичі й близькі усі.
І є ще предки давні – це коріння,
Що глибоко у цій землі лежить.
А діти, діти – нове покоління,
Це пишне гілля, що увись летить.
Родинне дерево ось тут укоренилось,
На цій землі, у рідному краю.
Й новим гіллям так щедро розпустилось
Та має біографію свою.
Потрібно всім це дерево вивчати,
Бо ми господарі на цій святій землі.
Коріння роду треба добре знати,
Дітей навчати, поки ті малі.
Бо що то за людина без коріння?
Як перекотиполе, що летить…
Без роду-племені, його благословення
Не може праведно на цій землі прожить.