Вірші про зайчика для дітей (для дошкільнят та школярів), для дорослих зібрані в цй статті.
Вірш про зайчика на українській мові
Зайчикові вуха
Сіє, віє, завіва
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач,
Змерзли дуже вуха.
Він і валянки узув,
І вдягнув кожухка,
А з-під шапки, ну хоч плач,
Виглядають вуха.
-І чого ти зажуривсь?-
Цокотять синички. —
Ти б собі вдягнув на вуха
Теплі рукавички!
(В. Каменчук)
Михайло Стельмах «Заєць спати захотів»
Заєць спати захотів,
Сам постелю постелив.
Сам собі приніс подушку,
Підмостив її під вушко,
Та у зайця довге вушко —
Все звисає із подушки.
Вірш про зайчика для дітей
Зайченя (А. М’ястківський)
Півник зайчика питає,
Чому зайчик так стрибає.
— Я підстрибую, стрибаю,
Бо стрибучі
ніжки маю
Про зайчика
— Зайчик, зайчик, Де гуляв? Чом ти шубку поміняв? — Бо зима уже на носі, Білий сніг вже на порозі. В сірій шубці поскачу — від лисички утечу. В сірій — справа вже не та: Швидко з’їсть мене вона.
«Зайчик» Алла Баранкевич
Зайчик в мене є маленький,
Такий гарний і сіренький.
Довгі вушка дуже має,
По травичці він стрибає.
Любить завжди дині їсти,
Й біля сіна теж присісти.
Їсть капусту і пшеницю,
Кабачки, овес, вербицю.
А, якщо знайде морквину,
То з’їсть її за хвилину.
Молочко п’є і водичку,
Любить буряк і травичку.
Вірші про зайчика на Новий Рік
«Ялинка» (О. Олесь)
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.
Я-сюди, а він – туди…
„Не віддам, — кричить, — нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можно гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.
А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці».
Страшно стало… „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, —
Я не буду більш ніколи!»
Низько, низько я зігнувсь,
І ще нижче скинув шапку…
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
Вірш про зайчика взимку
Бідний зайчик
По дорозі зайчик скаче, Сніг глибокий, зайчик плаче, Змерз він дуже, і тремтить, І не знає, що робить. Де спочити, де присісти? Щось поїсти. Треба швидше у лісочок, Де стоїть старий пеньочок. Сніг лапками розгрібати І корінці там шукати. Аби кори трохи згризти…. Ой, як хоче зайчик їсти! (Катерина Перелісна)