Вістен Оден “Куди ж ти, куди” аналіз
– Куди ж ти, куди? – каже вершнику віршник. –
Ущелина челюсті щирить, мов піч!
Де ступиш ногою – потонеш у гною,
Могила поглине, понівечить ніч.
– А знаєш, – плете полохкий палахкому, –
Тумани затлумлять твій шлях до мети,
І погляд твій пильний чи бачить там спальню,
Де пасткою пустка враз пискне: “Лети!”?
– Ти бачиш он птаха? – жах зуху на вухо
Шепоче. – Шурхоче чорнюще в гіллі!
Слідком щось слідкує, ступає, стовпіє!
Ти згинеш – он пляма горить на чолі…
– Вшивайся! – сказав тому віршнику вершник.
– А дзусь! – палахкий полохкому сказав.
– Тебе вони стежать, – відрізав зух жаху
І геть поскакав, од них поскакав.
Поезія пронизана безліччю негативних мотивів, алегорії та символізмім. У вірші “- Куди ж ти, куди? – каже вершнику віршник…” через глибоку завуальованість образів, ми бачимо всі страшні реалії людського життя такими, якими вони є. У поезії, як на зрізі, зображено всі негативні риси людської суті: злість, заздрість, підступність та ненависть до ближнього.
Дана поезія змушує замислитись над власними вчинками, над відношенням до ближніх. Також вірш допомагає людям краще зрозуміти цей світ. Дає знати, що не існує нічого ідеального і ніхто ніколи не дбатиме про тебе так, як ти сам. В цьому жорстокому світі кожен сам за себе, а поезія лише підштовхує читача да осмислення цієї жорстокої реалії.
Також присутнє простиставлення персонажів. Контрас вершника і віршника. Поет (віршник) – то образ тонкої та ніжної натури, він ще не знає всіх підводних каменів цього жахливого світу. Він наївний та проникливий душею.
Вершник-символ вільної душею та безстрашної людини. В уяві постає образ мужгього чоловіка на коні, який вже загартований життям.
Вірш наповнений негативними мотивами страху, болю, страждань і несправедливості, але саме такі поезії дають можливість людині усвідомити, що тьма, яка полонила світ, перш за все, починається з кожного з нас і зароджується в душі кожного. Ми повинні починати зміни із самих себе, щоб не було кровопролиття і людських страждань у світі.