“Витязь у тигровій шкурі” скорочено читати українською Ви можете за 10 хвилин.
“Витязь у тигровій шкурі” короткий зміст (переказ)
“Витязь у тигровій шкурі” – епічна поема, котру написав грузинський поет Шота Руставелі. В історії йдеться про пристрасні пошуки жінки, символу сонця, котру викрав на захід, через море, витязь, що виконує складне завдання її божевільного шанувальника.
Колись дуже давно Аравією керував справедливий цар Ростеван, у якого була єдина улюблена дочка, прекрасна Тінатін. Цар, передчуваючи, що його земні години вже закінчуються, одного разу повідомив своїм візирям, що престол він передає своїй дочці, і ті смиренно прийняли його рішення.
А коли зійшла на престол Тінатін, Ростеван і його вірний воєначальник і улюблений вихованець Автанділ, давно закоханий в Тінатін, вирушили на полювання. Бавлячись цим улюбленим заняттям, вони раптом вдалині помітили самотнього засмученого вершника в тигровій шкурі.
Згораючи від цікавості, вони послали до незнайомця гінця, але той не став коритися заклику аравійського царя. Ростеван був ображений і дуже розгніваний, і послав за ним дванадцять найкращих воїнів, але той розкидав їх і не дав їм полонити себе. Тоді до нього відправився сам цар з вірним Автанділом, але чужинець, пришпоривши коня, зник так само раптово, як і з’явився.
Ростеван, повернувшись додому, за порадою дочки Тінатін відправляє найнадійніших людей шукати незнайомця і дізнатися, хто він такий, звідки взявся в їхніх краях. Гінці царя з’їздили всю країну, але так і не знайшли воїна в тигровій шкурі. Тінатін, бачачи, як батько спантеличений пошуком цієї таємничої людини, кличе до себе Автанділа і просить його за три роки знайти цього дивного вершника, і якщо він виконає це прохання, то вона погодиться стати його дружиною. Автанділ погоджується і відправляється в дорогу.
Цілих три роки Автанділ поневірявся по всьому світу, але так і не знайшов його. І ось одного разу, коли вирішив було повернутися назад додому, він зустрів шістьох поранених подорожніх, які отримали відсіч від воїна, одягненого в тигрову шкуру. Автанділ знову вирушив на його пошуки, і одного разу, оглядаючи околиці, піднявшись на дерево, він побачив, як людина в тигровій шкурі зустрівся з дівчиною, яку звали Асматі, вона була рабинею. Обнявшись, вони плакали, їх горе було пов’язано з тим, що вони дуже довго не могли знайти одну прекрасну діву. Але потім витязь знову відправився в шлях. Автанділ зустрівся з Асматі і вивідав у неї таємницю цього нещасного лицаря, якого звали Таріелом. Незабаром після повернення Таріела Автанділ з ним подружився, адже їх об’єднувало одне спільне бажання – служити своїм коханим. Автанділ розповів про свою красуню Тінатін і про поставлені нею умови, а Таріель повідав свою дуже сумну історію.
Отже, колись в Індостані правило сім царів, шість з них вважали своїм владикою мудрого правителя Фарсадана, у якого була дочка-красуня Нестан-Дареджан. Батько Таріела Сарідан був найближчою до цього правителю людиною, і поважав його як брата свого. Тому Таріел виховувався при царському дворі. Йому було п’ятнадцять років, коли його батько помер, і тоді цар поставив його на місце головного полководця. Любов швидко зародилася між молодими Нестаном і Таріелом. Але її батьки в женихи вже пригледіли сина шаха Хорезма. Тоді рабиня Асматі кличе в покої до своєї пані Таріела, де у них з Нестаном відбулася розмова. Вона докоряла йому в тому, що він не діє, і що скоро її віддадуть заміж за іншого. Вона просить вбити небажаного гостя, а Таріела – захопити престол. Так все і було зроблено. Фарсадан був розгніваний і подумав, що це справа рук його сестри, чаклунки Давар, яка підказала таку підступність молодим закоханим. Давар починає лаяти царівну, як тут же з’являються якісь два раба і відправляють Нестан в ковчег, а потім пускають його по морю. Давар від горя встромляє собі в груди кинджал. З цього дня царівну ніде не могли знайти. Таріел відправляється на її пошуки, але теж ніде її не може виявити.
Потім витязь зустрів правителя Мульгазанзара Нурадин-Фрідона, воюючого зі своїм дядьком, який хотів розколоти його країну. Таріел стає з ним побратимом і допомагає йому перемогти ворога. Фридон в одній з розмов згадав, що бачив як до берега одного разу припливло дивне судно, звідки вийшла незрівнянна красуня. Таріел за описом одразу впізнав свою Нестан. Попрощавшись з другом і отримавши від нього в дар вороного коня, він знову вирушає на пошуки своєї нареченої. Ось так він опинився у відокремленій печері, де і зустрів його Автанділ, який задовольнившись розповіддю, відправляється додому до Тінатін і Ростевана і хоче розповісти їм про все, а потім знову повернутися назад, щоб допомогти витязю все-таки знайти його прекрасну Нестан.
Повернувшись з рідних країв до печери, сумного лицаря він там не знаходить, Асматі розповідає йому, що той знову вирушив шукати Нестан. Через час, наздогнавши друга, Автанділ бачить, що той смертельно поранений після сутички з левом і тигром. І допомагає йому вижити. Тепер Автанділ сам шукає Нестан і вирішує відвідати правителя Фрідона, щоб дізнатися докладніше історію про прекрасну дівчину. Вже після він зустрівся з караваном торговця, ватажком якого був Усама. Автанділ допоміг йому впоратися з морськими розбійниками і потім, переодягнувшись в просте плаття, щоб сховатися від сторонніх поглядів, прикинувся старшим купецького каравану.
Через деякий час вони прибули в райське місто Гуланшаро. Від дружини одного дуже багатого вельможі, Фатьми, він дізнається, що сонцеоку красуню ця жінка викупила у розбійників і ховала її, але потім не витримала і розповіла про неї своєму чоловікові, який захотів зробити її нареченою місцевого царя, принісши дівчину йому в дар. Але полонянці вдалося сховатися, і допомогла їй сама ж Фатьма. Однак, як потім виявилося, її знову полонили, і до Фатьми, яка почала її теж шукати, дійшли чутки, що тепер ця красуня заручена з царевичем Каджеті. Його тітка Дуларжухт, яка правила замість брата, вирушила на похорон своєї сестри-чаклунки, і зібрала на цю церемонію всіх чаклунів і чарівників.
Поки її не було, до фортеці Каджеті прийшли Автанділ, Фрідона разом з коханим Нестан Тіріелем. Чимало чекало пригод цих друзів. Однак незабаром, нарешті, об’єдналися багатостраждальні серця закоханих. А потім було весілля Автанділа з Тінатін, а за ними одружилися Таріел і Нестан. Вірні друзі сіли на свої трони і стали славно правити: Таріел – в Індостані, Автанділ – в Аравії, а Фридон – в Мульгазанзара.
Головні герої “Витязь у тигровій шкурі”
Ростеван – цар Аравії
Тінатін – дочка Ростеван, кохана Автанділа
Автанділ – полководець в Аравії
Сократ – один з візирів Ростеван
Таріел – витязь у тигровій шкурі
Шермадін – слуга Автанділа, який керував вотчиною в його відсутність
Асматі – рабиня Нестан-Дареджан
Фарсадан – індійський цар
Нестан-Дареджан – дочка Фарсадана, кохана Таріела
Давар – сестра Фарсадана, вихователька Нестан-Дареджан
Рамаз – володар Хатавей
Нурадин-Фридон – правитель Мульгазанзара, один Таріела і Автанділа
Вусах – капітан мореплавців, яких Автанділ врятував від піратів
Мелік Сурхаві – цар Гуланшаро
Усен – глава торговців Гуланшаро
Патма – дружина Усена
Дулардухт – цариця Каджеті
Росан і Родья – племінники Дулардухт, за Ростана Дулардухт хотіла видати Нестан-Дареджан
Рошак – воєначальник Каджеті