«Віють вітри, віють буйні» аналіз

«Віють вітри, віють буйні» Аналіз — тема, ідея, автор, жанр, художні засоби розкриті в даній статті.

«Віють вітри, віють буйні» аналіз вірша

Автор : Маруся Чурай

Жанр : лірична пісня

Тема «Віють вітри, віють буйні»: відтворення страждань дівчини за своїм милим.

Ідея «Віють вітри, віють буйні»: возвеличення щирого почуття кохання.

Основна думка: «Хто щасливий був часочок, про смерть не забуде».

Художні засоби «Віють вітри, віють буйні»

Метафори: «віють вітри», «дерева гнуться».

Епітети: «Щаслива билинка», «люте горе», «тяжко жити».

Риторичні запитання: «Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?», «Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?», «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?».

Риторичний оклик : «Озовися!».

У пісні «Віють вітри, віють буйні» передано почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску — без роси й на спеці. Вона страждає в розлуці з «милим-чорнобривим». Гли­боким ліризмом сповнені рядки з художнім паралелізмом («дерева гнуться» — «сльози не ллються»), з них починається твір, а фінал емо­ційно підсилюють риторичні звертання й оклики («Де ти, милий, чор­нобривий? Де ти? Озовися!»). Пісня має струнку будову, надзвичайно мелодійна. Іван Котляревський використав її як вступну арію Наталки Полтавки в однойменній опері.

«Віють вітри, віють буйні» аналіз