“Віють вітри, віють буйні” Аналіз – тема, ідея, автор, жанр, художні засоби розкриті в даній статті.
“Віють вітри, віють буйні” аналіз вірша
Автор : Маруся Чурай
Жанр : лірична пісня
Тема “Віють вітри, віють буйні”: відтворення страждань дівчини за своїм милим.
Ідея “Віють вітри, віють буйні”: возвеличення щирого почуття кохання.
Основна думка: “Хто щасливий був часочок, про смерть не забуде”.
Художні засоби “Віють вітри, віють буйні”
Метафори: “віють вітри”, “дерева гнуться”.
Епітети: “Щаслива билинка”, “люте горе”, “тяжко жити”.
Риторичні запитання: “Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?”, “Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?”, “Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?”.
Риторичний оклик : “Озовися!”.
У пісні “Віють вітри, віють буйні” передано почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску – без роси й на спеці. Вона страждає в розлуці з “милим-чорнобривим”. Глибоким ліризмом сповнені рядки з художнім паралелізмом (“дерева гнуться” – “сльози не ллються”), з них починається твір, а фінал емоційно підсилюють риторичні звертання й оклики (“Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!”). Пісня має струнку будову, надзвичайно мелодійна. Іван Котляревський використав її як вступну арію Наталки Полтавки в однойменній опері.