Директорія УНР – найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року.
Внутрішня і зовнішня політика директорії УНР
Внутрішня політика Директорії УНР
– відновила чинність законів УНР, зокрема ухвалила закон про передачу поміщицької землі селянам без викупу; за землевласниками залишалися будинки, худоба, виноградники; проголошено недоторканність землі промислових підприємств і цукрозаводів та іноземних власників; дозволялося мати земельні ділянки до 15 десятин;
– призначено уряд під головуванням В. Чехівського;
– вища законодавча влада передавалася Трудовому Конгресові – парламенту, сформованому з депутатів від селян, робітників, трудової інтелігенції, а також залізничників і поштовиків (власники і “нетрудова” інтелігенція позбавлялися виборчих прав); буржуазія і поміщики також були позбавлені виборчих прав.
* Створити боєздатну армію зі збройних формувань, що виникли під час антигетьманського повстання, не вдалося. Директорія фактично опинилася без армії. Головний отаман С. Петлюра почав призначати отаманами будь-кого, хто міг командувати, мав зброюі виказував лояльність до Директорії, а також заявив про своє прагнення боротися з більшовиками. Ніякого контролю над отаманами не існувало. Безперервна війна, епідемії, чвари в керівництві, вичерпання воєнних і фінансових ресурсів, що дісталися у спадок від П. Скоропадського, відсутність зовнішньої підтримки зумовили поразку армії УНР
Певна територія України тривалий час залишалася поза впливом Директорії.
Зовнішня політика Директорії УНР
У зовнішній політиці Директорії вдалося розширити міжнародні зв’язки УНР – її визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Італія. Але налагодити зв’язки з радянською Росією не вдалося. Не визнали УНР країни Антанти й відроджена Польща, яка претендувала на Правобережну Україну.
Появу Директорії Антанта зустріла вороже. Не визнавши гетьманської адміністрації, дипломати країн Антанти не збиралися визнавати й поновлену УНР. Проте більшовицька загроза дещо зблизила Антанту з Директорією.
22 січня 1919 р. УНР об’єдналася в соборну державу з Західноукраїнської Народною Республікою (ЗУНР), що утворилася на українських землях, які перебували під владою Австро-Угорщини.
Об’єднання українських земель в одну державу мало причини:
– польський наступ на територію ЗУНР;
– нестримне бажання українців жити в єдиній соборній українській Державі.