Внутрішня і зовнішня політика ЗУНР


Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) — самопроголошена незалежна держава в період з кінця 1918 до початку 1919 року в східній Галичині зі столицею спочатку у Львові, потім у Станіславове (нинішній Івано-Франківськ).

Внутрішня та зовнішня політика ЗУНР:

— Створення дієвих органів законодавчої та виконавчої влади в центрі та на місцях шляхом проведення демократичних виборів.

— Закон про громадянство, проголошення української мови державною.

— Земельна реформа, за якою земля відчужувалася від великих власників і передавалася земельним комітетам, термін наділення селян землею не встановлювався; за самочинне захоплення земель передбачалося покарання – ув’язнення, штрафи, втрата права на володіння землею.

— Закон про 8-годинний робочий день.

— Установлення державної монополії на продаж найважливіших продуктів.

— Закон про основи шкільництва: дозвіл на заснування приватних шкіл, право національних меншин на школи з рідною мовою викладання.

— Закон про національних меншин, що гарантував їм 30 % місць у майбутньому парламенті.

— Створення української Галицької Армії (УГА) на чолі з М. Омеляновичем-Павленком.

— 22 січня 1919 р. – проголошення у Києві Акту злуки ЗУНР та УНР (не був реалізований, але мав велике значення для збереження ідеї соборності України).

Об’єднання українських земель в одну державу мало причини:

— польський наступ на територію ЗУНР;

— нестримне бажання українців жити в єдиній соборній українській Державі.

— Укріплення міжнародних позицій (відкриття посольств та дипломатичних представництв у низці країн).

— Україно-польська війна.