Володимир Дрозд біографія коротка українського письменника викладена в цій статті.
Володимир Дрозд біографія скорочено
Володимир Григорович Дрозд народився 25 серпня 1940 року в селі Петрушин на Чернігівщині. Коли хлопчикові було два роки, почалася Велика Вітчизняна війна, батька забрали на фронт. Мати тяжко бідувала з трьома дітьми.
Відразу після школи став журналістом у районній газеті. У 20 років видав першу книжку новел та оповідань (“Люблю сині зорі”, 1963) і одразу був прийнятий до Спілки письменників України.
Закінчивши в 1968 році році факультет журналістики Київського університету, працював у різних періодичних виданнях, зокрема, в республіканських газетах “Молодь України”, “Літературна Україна”, видавництві “Радянський письменник “та ін.
1963-1966 роках – служба в СА.
1983-1985 рр. – Перший головний редактор популярного журналу “Київ”.
Очолював “Літературну скарбницю”, Київське відділення Спілки письменників України та був заступником голови Національної спілки письменників України.
Був одружений з поетесою Іриною Жиленко.
Помер Володимир Дрозд 23 жовтня 2003 року в місті Києві.
Творчість
Почавши літературну роботу як новеліст і продовжуючи зрідка друкувати новели, Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману.
Основні твори – повісті й романи “Маслини” (1967), “Семирозум” (1967), “Ирій” (1974), “Катастрофа” (1968), “Спектакль” (1985), “Листя землі”.
З творами В. Дрозда, такими, як повісті “Ирій”, “Замглай”, “Балада про Сластьона”, “Самотній вовк”, новели “Сонце”, “Три чарівні перлини”, “Білий кінь Шептало”, пов’язані досягнення химерної прози, українського варіанту модного в літературі 70-х міфологізма.