Вірш “Все, все покинуть, до тебе полинуть…” Лесі Українки належить до інтимної лірики і має автобіографічний характер, хоча думки й почуття, у ньому виражені, близькі багатьом закоханим. Поетеса переживала глибокі почуття до студента, однодумця Сергія Мержинського, який тяжко захворів (тому “зламаний цвіт”). Вона готова була розділити з ним свою долю, прагнула допомогти, сама наражаючись на велику небезпеку.
“Все, все покинуть до тебе полинуть” аналіз вірша
Тема “Все, все покинуть до тебе полинуть”: розповідь про ліричну героїню (авторку), яка прагне полинути до свого коханого, але який хворий, “зламаний цвіте”. Вірш автобіографічний.
Ідея “Все, все покинуть до тебе полинуть” – показати красу почуттів кохання, готовність закоханих пройти крізь будь-які труднощі.
Вірш “Все, все покинуть до тебе полинуть” Виявляє готовність ліричної героїні не просто розділити життєвий фатум коханого, а її прагнення викликати на двобій „злую мару, що тебе забирає”, відчайдушний порив – „взять тебе в бою чи вмерти з тобою”.
Психологічну характеристику ліричної героїні доповнюють інтимно-дружні, образні звертання до постаті коханого, наділені сумовитими епітетами „мій зламаний квіте”, „мій згублений світе”. Ідея невмирущості справжнього кохання звучить в останньому рядку твору: „З нами хай щастя і горе вмирає”: